История Киргизии — события на территории современной Киргизии (Кыргызстана) с древнейших времён и до наших дней.
Территория современной Киргизии играла важную роль на Великом шёлковом пути — регион занимал стратегическое положение между древними оседло-земледельческими районами Ферганской долины и Таримского бассейна, куда на протяжении всей древней и средневековой истории стремились воинственные кочевые народы ирано-, тюрко- и монголоязычного происхождения.
В XIV веке собственно носители древнетюркского этнонима «кыргыз» проживали в северо-восточных пределах Моголистана. В XV-XVI вв. укрепившись на Тянь-Шане, киргизские племена совместно с могольскими племенами образовали единый киргизский этнос. В XVI-XVII вв. киргизы в союзе с казахами выступали против Яркендского ханства, государства Шейбанидов и Ойратского ханства.
В XVIII веке вся территория современной Киргизии попала в зависимость от Джунгарского ханства. Временно оттеснённые со своих северных территорий, киргизы не прекратили борьбу и совместно с Кокандским ханством сумели организовать отпор дальнейшей экспансии джунгар и империи Цин. В начале XIX века вся территория современной Киргизии вошла в состав Кокандского ханства.
В результате русско-кокандской войны, приведшей к ликвидации Кокандского ханства в 1876 году, завершилось присоединение территории современной Киргизии к Российской империи. В 1916 году киргизы участвовали в Среднеазиатском восстании.
После установления советской власти в Туркестане, было проведено национально-территориальное размежевание. В 1924 году была образована Кара-Киргизская АО, в последующем преобразованная в Киргизскую АССР. В составе СССР с 1936 по 1991 гг. в качестве Киргизской ССР.
Эпоха социализма преобразила Киргизскую ССР — республика получила развитие своей экономики, культуры, образования и науки, а также обеспечила повышение благосостояния народа. Вместе с несомненными положительными моментами, советский период отмечен негативными проявлениями тоталитарного режима, приведшего к трагедии многих человеческих судеб.
31 августа 1991 года Киргизская ССР провозгласила независимость от СССР. После обретения независимости, Киргизия проходит сложный переходный путь. Недовольство населения отсутствием улучшения социально-экономического положения выразилось в народном мятеже в марте 2005 года. Ожидания прогрессивных реформ после первой «революции» не оправдались, что привело к насильственной смене власти в апреле 2010 года. За политическими волнениями последовали беспорядки на юге страны.
В октябре 2020 года акции протеста против предварительных результатов выборов в парламент, которые привели к отставке президента Киргизии.
Объяснение:
Першою була українсько-кримсько-османська коаліція, утворена в 1647–1648 роках. Вона паралізувала небезпеку з боку польсько-московського союзу Адама Киселя 1647 року й до Україні здобути великі мілітарні успіхи, завершені Зборівською угодою 1649 року. Але, внаслідок трикратної зради кримського хана (Зборів — 1649, Берестечко — 1651, Жванець — 1653), та пасивності Османської імперії, Богдану Хмельницькому не вдалося повністю використати успіхи й здобути остаточну перемогу над Річчю Посполитою.
Повна назва Зборівського договору: «Декларація Його королівської милості Запорозькому Війську на дані пункти супліки». Він складається з 12 статей. Форма договору — жалувана грамота короля своїм підданим.
За умовами цього договору:
Король визнавав самоврядність Війська Запорозького, Гетьманщини, в межах Київського, Чернігівського і Брацлавського воєводств.
На землях Війська Запорозького влада належала гетьману, резиденція якого розміщувалась у Чигирині. Уряди всіх рівнів на території Гетьманщини мали право займати лише православні шляхтичі.
У контрольованій козаками Україні не мали права перебувати війська Речі Посполитої та євреї. Тільки козаки та православна шляхта мали права займати державні посади[1]. Єзуїти не мали права утримувати освітні заклади.
Чисельність козаків Війська Запорозького обмежувалась реєстром у 40 000 осіб. Усі ті, хто не потрапив до козацького реєстру, мали повернутися до панів.
Проголошувалась амністія всім учасникам Хмельниччини, православним і католицьким шляхтичам, які примкнули до козаків і воювали проти урядових сил.
Православна Київська митрополія відновлювалася у своїх правах, а київський митрополит та двоє єпископів мали увійти до складу сейм Речі Посполитої. Питання про унію передавалось на розгляд сейму.
Під управління гетьманської адміністрації переходили Київське, Брацлавське і Чернігівське воєводства.
Укладений мирний договір не задовольняв ні козаків Богдана Хмельницького, ні уряд Речі Посполитої. Обидві сторони почали підготовку до нового етапу війни.
Див. також
Зборівський договір Кримського ханства з Річчю Посполитою 1649
Примітки
Орест Субтельний. Історія України
Джерела
Грушевський М. С. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. — Т. 8. Розділ XIV. Зборівська угода й її безвиглядність. — К. : Наук. думка, 1995. — 856 с. — ISBN 5-12-004812-9.
Гуцал П. Зборівський договір // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 637—638. — ISBN 966-528-197-6.
Сергійчук В. І. Зборівський договір 1649 // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760 с. ISBN 966-316-039-X
Чехович В. А. Зборівський договір 1649 // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол. Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.
Декларация его кор. млсти, Войска Запорожского на пункты суплики данная // Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России. — T. III. — C. 415–416.
1649. Список с договоров, учиненных под Зборовым, между Поляками и Хмельницким // Источники малороссийской истории, собранные Д. Н. Бантыш-Каменским. — Ч. І. — M.,1858. — C. 19–20.
Посилання
Зборівський договір // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 2, кн. 4 : Літери Ж — Й. — С. 484. — 1000 екз.
Объяснение:
