Сформоване в Маґдебурзі (земля Саксонія) у 1188[2] році. В різних землях Німеччини — Франконії, Швабії, Фризії, Баварії, Тюринґії, Саксонії — діяли власні системи міського самоврядування, які були сформовані на підставі норм традиційного судочинства й німецького звичаєвого права; існували нюрнберзьке право, віденське, любецьке, маґдебурзьке, та інші. Маґдебурзьке право містило в собі норми «Speculum Saxonum» («Саксонського дзеркала»), судових ухвал Магдебурга, збірку «Саксонський Вейхбільд» і мало поширення на групу східносаксонських (остфальська група) міст, у Бранденбурзі, Сілезії, Пруссії, Польщі, Чехії. Наприкінці XIII — сер. XIV ст. галицько-волинські князі і королі надавали маґдебурзьке право німецьким колоніям, які виникали у столичних містах Руського Королівства (самоназва Галицько-Волинської держави). Так само поширювалися інші системи самоврядування: угорські королі надавали містам Закарпаття, яке входило до Угорщини нюрнберзьке право. З переходом Галичини під Польщу в середині XIV ст., маґдебурзьке право почали широко застосовувати в галицьких містах, а також і селах, і згодом поширили на решту українських земель і в Білорусі.
Один із соратників Жиль де Ре казав, що ніхто жодного разу не бачив, щоб д'Арк убила когось з ворогів мечем. Після кожної битви вона молилася за загиблих, а перед кожною битвою причащалася, і більшість воїнів робили це разом з нею. Біля неї ніхто ніколи не сварився. Священник Жан Паскерель згадував, що д'Арк постилася: у п'ятницю часто нічого не їла й не пила. Відомий полководець Ла Гір одним з перших визнав у д'Арк божественний знак і жорстоко помстився бургундцям за смерть д'Арк. Згідно з архівами родини де Шабанн, Жак де Шабанн Ла Паліс, що закінчив кар'єру званням великого магістра Франції, а до того був радником Карла VII, безслівно любив Жанну д'Арк і був зліва від неї під час в'їзду в Орлеан. Він відвіз поранену д'Арк із взяття Турнелю, під час битви під Комп'єном, ще до полону, допомагав їй відбиватися від ворогів. Після полону стало відомо, що в д'Арк закохався бургундський лицар Емон да Масі. Побачивши її в замку Боревуар, він намагався торкнутися її грудей, у відповідь на що отримав сильний удар. Під час руанського процесу він визнав, що закохався в неї і просив графа де Ліньї Люксембурзького просити за неї викуп, будучи певним, що спадкоємець престолу дасть за неї хороший викуп та віддасть її йому для шлюбу
