Ійський парламент, вперше скликаний у 1265 p., протягом кількох сторіч був найефективнішою станово-представницькою установою середньовічної європи. як відомо, уже в xiv ст. королівська влада в ії не мала права встановлювати нові податки та збирати раніше встановлені без згоди парламенту. останній з кожним роком ставав усе більш впливовою політичною установою. у нього була своя соціальна база, яка з ростом міст та первісною капіталізацією сільського господарства тільки розширювалася і міцніла. але ія також пройшла у своєму розвитку через етап абсолютної монархії. що ж дозволило зміцнитися королівській владі і, відповідно, що примусило парламент на якийсь час відмовитися від колишніх політичних амбіцій? у 1380 р. в зв'язку з столітньою війною, яку ія вела на той час з францією, було введено подушний податок на військові потреби. податок збирався чиновниками настільки насильно і брутально, що це викликало повстання під проводом уота тайлера. міська біднота лондона відкрила ворота міста повсталим селянам. тайлер від імені свого війська висунув королю такі вимоги: остаточне звільнення усіх селян, скасуванню панщини із заміною и невеликим грошовим внеском, надання селянам права вільної торгівлі продуктами своєї праці. і хоча тайлера було підступно вбито, феодали переконалися в необхідності міцної королівської влади як гаранта їх становища в суспільстві. аналогічний урок знать отримала у 1450 р. під час повстання джека кеда. знать, церква, багаті міщани шукали порятунку у міцній королівській владі.
Сопоставляя двух главных участников Полтавского сражения Петра I и Карла XII, поэт особое внимание уделяет той роли, которую сыграли в битве два великих полководца. Облик русского царя перед решающим сражением прекрасен, он весь в движении, в ощущении предстоящего события, он – само действие:
…Выходит Петр. Его глаза
Сияют. Лик его ужасен.
Движенья быстры. Он прекрасен,
Он весь, как божия гроза.
Своим личным примером Петр воодушевляет русских солдат, он чувствует свою причастность к общему делу, поэтому при характеристике героя А. С. Пушкин использует глаголы движения:
И он промчался пред полками,
Могущ и радостен, как бой.
Он поле пожирал очами…
Полную противоположность Петру представляет шведский король – Карл XII, изображающий лишь подобие полководца:
Несомый верными слугами,
В качалке, бледен, недвижим,
Страдая раной, Карл явился.
Все поведение шведского короля говорит о его недоумении, смущении перед боем, Карл не верит в победу, не верит в силу примера:
Вдруг слабым манием руки
На русских двинул он полки.
Итог сражения предрешен поведением полководцев. Описывая в поэме «Полтава» двух военачальников, А. С. Пушкин характеризует два типа полководцев: флегматичного, заботящегося только о собственной выгоде шведского короля – Карла XII и самого главного участника событий, готового к решающей схватке, а впоследствии и основного победителя Полтавского сражения – русского царя Петра Первого. Здесь А. С. Пушкин ценит Петра I за его военные победы, за его умение принять единственно верное решение в трудный для России момент
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
