ответ:Га́й Ю́лій Це́зар (лат. Gaius Iulius Caesar; 12/13 липня 100 до н. е. — 15 березня 44 до н. е.) — давньоримський державний і політичний діяч, полководець, письменник. Римський консул (59, 48, 46, 45 і 44 до н.е), диктатор (49, 48—47 і 46—44 до н. е.), великий понтифік (з 63 до н. е.). Один із найвидатніших полководців античності. Докірнно змінив політично-суспільний і культурний ландшафт стародавнього Середземномор'я і Західної Європи. Представник римського патриціанського роду Юліїв. Народився у Римі, Римська республіка. Послідовно домігся всіх ординарних римських посад. Заробив собі ім'я на боротьбі з консервативними сенаторами оптиматами. Організував перший тріумвірат разом із Помпеєм і Крассом (60 до н. е.). Більше восьми років провів у Галльській війні (з 58 до н. е.), приєднавши до республіки Галлію, західний берег Рейну і частину Британії. Розпочав громадянську війну (49—45 до н. е.) через протистояння з Сенатом. Розбив опозицію на чолі з Помпеєм в Італії, Іспанії (двічі), Греції та Африці, а також розгромив війська їхніх союзників у Єгипті та Понті. Після перемоги став диктатором. Прийняв почесний титул «імператора», що став частиною його імені, однак відмовився від влади стародавніх римських царів. Провів ряд важливих реформ. Убитий в Римі сенаторами-заколотниками на чолі з Брутом. Його племінник Октавіан Август отримав за заповітом більшу частину спадщини і згодом став першим римським імператором.До Цезаря по-різному ставилися при житті, і ця традиція збереглася в Римській імперії: його ім'я всіляко відбілювали прихильники правителів, а опозиціонери вихваляли його жертв і змовників. Дуже популярною була особистість Цезаря в Середні століття і в Новий час. Крім політичної і військової діяльності, Цезар відомий і як літератор. Завдяки та ясності стилю, його твори вважаються класикою давньоримської літератури і використовуються при навчанні латинської мови. До імені Юлія Цезаря відносять титули кайзер і цар, а також назва сьомого місяця року (українською — липня) в багатьох європейських мовах.
Объяснение:
Оккупация страны иностранными войсками и отмена Конституции от
3 мая 1791 г. вызвали волну возмущения среди жителей Речи Посполитой,
прилив всеобщего патриотизма, желание добиться реального незав-
жнасци и восстановления страны в бывших границах. Патриоты Речи Посполитой на
главе с Т. Костюшко, Г. Калантаем, И. Потоцким стали готовиться к полу-
восстания. Руководителем восстания, которое началось весной 1794, был при-
чен Тадеуш Костюшко (1746 - 1817 гг.).
Перед восстанием во время путешествия во Францию с целью найти под-
ность и поддержку будущему революционному правительству Т. Костюшко представил правительству
Франции мемориал с целями восстания: упразднение монархии и верхней по-
латы сейма, отстранение от власти высшего духовенства, объявление
избирательного права для каждого налогоплательщика, расторжение крепостнической
ного права, провозглашение свободы и равенства для всех граждан. Однако под-
время восстания Костюшко вынужден был считаться с реальными соотносят-
нами политических сил Речи Посполитой, желаниями значительной части шляхты и
сделать свои обращения менее радикальными. 24 марта (1794) в Кракове
был обнародован «Акт восстания граждан, жителей Краковского воевод-
ства "(либо Манифест), который призывал к вооруженному восстанию жителей из
целью освобождения страны. Лозунгом восстания стали слова: "Свобода,
целостность, независимость ". Конституция от 3 мая 1791 г., в силу своей
непоследовательности, а не была идеалом для руководителей восстания, поэтому акт не
затрагивал вопроса о ее восстановлении. Окончательное определение государственного и
общественного строя Акт восстания относил ко времени окончания революционной
войны.
Интересной источником изучения взглядов Костюшко являются обращения
до разных слоев населения, с которыми он выступил в первый день возникнет-
ния. Так, в обращении "К армии" высказывалась мысль о необходимости единства
армии и народа, поднимался лозунг "Смерть или Победа!" В обращении "К
Объяснение:
