Що спільного Ви вбачаєте у внутрішній політиці двох провідних британських партій: консервативної та ліберально

В случае с Востоком невозможно выработать единую периодизацию, опирающуюся на объективные критерии. Остается лишь путь принятия условной хронологической грани. Начало восточного Средневековья условно датируется началом, первыми веками нашей эры* Окончание эпохи происходит в XIX веке — и совпадает с периодом активной колониальной экспансии европейских капиталистических держав, вызвавшей ломку и перерождение традиционной общественной структуры Востока.

Индия. Средневековая политическая структура Индии характеризуется постоянной неустойчивостью власти, как на севере, так и на юге страны. Возникавшие династии и государства были кратковременными и откровенно слабыми. Просуществовав определенный промежуток времени, они распадались на отдельные районы и княжества, продолжавшие ожесточенную борьбу за сферы влияния.
Политические изменения не затронули внутреннюю структуру общества: здесь по-прежнему доминировало государство, имеющее право распоряжаться всеми ресурсами страны и осуществлявшее централизованный сбор налогов.

Основой социально-экономической структуры Индии была традиционная община. Взаимоотношения внутри общины регулировались кастовой системой, согласно которой принадлежность к той или иной касте связана с рождением человека, определяя его социальное положение на всю оставшуюся жизнь. Такая система благоприятствовала сглаживанию противоречий на нижних «этажах» общества, отсутствию серьезных внутренних конфликтов. Крепкие кастово-общинные структуры являлись залогом стабильности индийского социума в эпоху Средневековья.

Образование мусульманских государств на территории Индии - Делийского Султаната (1206—1256) и Империи Великих Моголов (1526- XVIII век) внесло изменения в социально-политическую и экономическую жизнь Индии. Разросся бюрократический аппарат, сформировалась разветвленная система центральных и местных органов управления, соответственно выросли и налоги.

Развал империи Великих Моголов совпал по времени с началом активной колонизации европейцами Индии и прилегающих к ней районов Азии. Колониальная экспансия, имевшая следствием ломку традиционной структуры индийского общества, завершила эпоху Средневековья в истории Индии.

Китай. Эпоха Средневековья в Китае — время расцвета китайской империи при династиях Тан (618—907) и Сун (960 - 1279).

Залогом экономического процветания стала специфическая система землевладения ( уравнительного землепользования). В рамках надельной системы все население наделялось землей, сама земля объявлялась собственностью государства, а ее держатели обязывались выполнять повинности. «Система равных наделов» обеспечивала стабильность в обществе, пополнение государственной казны. Она явилась основой, посредством которой Китай достигает успехов во внешней политике, культуре.

Колоссальный расцвет испытали сферы производительных сил, искусство, образование, города, активизируются товарно-денежные отношения и торговля.

Для истории Китая характерно наличие династийных циклов. Слабость империи обусловливалась внутриполитическими раздорами, несовершенством надельной системы, которая ограничивала инициативу, хозяйственную активность. Многие были заинтересованы в том, чтобы самим превратиться в землевладельцев, то есть, происходит столкновение государственной и частновладельческой традиций.

В юаньской империи различались четыре категории подданных: наибольшими привилегиями обладали монголы, за которыми было закреплено не только командование войсками, но и руководство почти всеми административными ведомствами. Китайцы допускались на службу лишь на второстепенные должности. В результате, монголам так и не удалось сформировать в Китае прочный и эффективный политический режим.

 Майже 20 років минуло від того часу, коли страшна біда прийшла в Україну, накривши чорним смертельним крилом Росію, Білорусь та інші країни. Поліське містечко Чорнобиль, якому виповнилося 800 років, зайняло місце у сумнозвісному списку поряд із Хіросимою та Нагасакі. Аварія, що трапилася на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції, стала однією  з найбільших катастроф в історії людства. Вона вплинула на долі мільйонів людей. У багатьох регіонах України виникли нові соціально-економічні умови, що спричинили кардинальні зміни в людському житті. Україну проголошено зоною екологічного лиха. Для ліквідації наслідків аварії та створення системи надійного захисту населення від впливу Чорнобильської катастрофи залучено значні фінансові, наукові  та людські ресурси.

     Невідворотність рішення про закриття Чорнобильської атомної електростанції все більше усвідомлюється як українською, так і міжнародною громадськістю; разом із цим зростає усвідомлення глобальності чорнобильської катастрофи та необхідності об'єднаних зусиль для її вирішення.

  Тема роботи: „Чорнобильська катастрофа та її наслідки для України”.

  Основні завдання роботи: 1. показати масштаби та наслідки Чорнобильської катастрофи; 2. розкрити аварію на Чорнобильській АЕС як техногенну катастрофу та людську трагедію. 3. назвати позитивні зрушення, які відбуваються у розв`язанні даної проблеми.

1. ЧОРНОБИЛЬСЬКА КАТАСТРОФА

   Чорнобильська катастрофа найбільша екологічна катастрофа сучасності, яка трапилася о 1 год. 23 хв. 26 квітня 1986 року, коли вибухнув реактор 4-го енергоблоку Чорнобильської АЕС. Великий викид радіоактивного пилу (в тому числі йоду 131, цезію 137, стронцію 90) піднявся на висоту 1500 м і був перенесений вітром до Скандинавії, Центральної та Південно-Східної Європи, Північної Італії. Спершу комуністичне керівництво України та СРСР намагалося приховати масштаби трагедії, але після повідомлень про Чорнобильську катастрофу американськими та європейськими засобами масової інформації розпочалася евакуація близько 130 тис. мешканців Київської області із заражених районів. Радіоактивного ураження зазнали близько 600 тис. осіб, насамперед ліквідатори катастрофи (пожежники, військові, фахівці, котрі гасили пожежу, дезактивували місцевість, споруджували захисний комплекс - Саркофаг). З обороту вилучено близько 5 млн. га землі (навколо АЕС створена 30-км зона відчуження).

   З часу Чорнобильської катастрофи у колишньому Радянському Союзі, а потім на терені незалежних держав України, Росії, Білорусі було прийнято низку законодавчих актів і підзаконних документів, пов'язаних з аварією.

Кількість цих документів і надалі зростає пропорційно тому, як виникають нові соціально-економічні, політичні, екологічні та інші проблеми, що є наслідками атомної катастрофи.