Какова главная особенность российской экономики в начале 20 века?

Объяснение:

Скоріше за все генуезькі біженці змогли недалеко поширити чуму — весною 1347 р. вона була зафіксована в Константинополі, а звідти поширилася на Балкани і узбережжя Анатолії. Візантійський історик Никифор Григорій[en] у 16-му томі своєї праці «Історія Візантії» так виклав ці події: «Близько цього часу опанувала людей тяжка чумоподібна хвороба, яка, рухаючись від Скіфії і від гирл Дунаю, панувала ще у першу весну. Вона залишалася весь цей рік, проходячи тільки по берегах, і спустошувала як міста, так і села, і наші, і все, які послідовно простягаються до Гада[21] і Стовпів Геркулесових. Наступного року вона відправилася і до островів Егейського моря; потім вразила Родос, також Кіпр і жителів інших островів» Візантійський імператор Іоанн VI Кантакузин також вказував на те, що чума почалася навесні 1347 р. у «країні гіперборейських скіфів» (Таврія) і поширилася на Понт, Фракію, Македонію, Грецію, Італію, острови Середземного моря, Єгипет, Лівію, Юдею, Сирію.

Влітку 1347 р. хвороба дісталася до Єгипту, Сирії і Месопотамії, восени — до Італії (Венеція, П'яченца, Сардинія). Є думки, що саме тоді зрештою допливли до батьківщини генуезці,[22] хоча це викликає значні сумніви. Жителі Генуї (згідно зі свідченями Г. де Мюссе) не пустили корабель зі своїми хворими земляками. Він, начебто, був змушений пристати до Марселя. Дванадцять галер прибило до узбережжя Сицилії. І моровиця поширилася по Європі…

1 листопада 1347 р. спалах чуми відмічений у Марселі. Є легенда, що генуезці цілком не винні, вони по дорозі мовляв усі загинули, а якраз марсельські моряки занесли чуму після того, як в Середземному морі побачили корабель, над яким кружляла величезна кількість птахів. Французи наблизилися до нього і побачили, що весь екіпаж мертвий, а птахи клюють трупи людей, по палубі шастають чорні пацюки. Було також багато дохлих пацюків. Поки моряки допливли до Марселя, багато з них вже захворіли…

У січні 1348 р. «Чорна смерть» дійшла до Авіньйона[23], потім почалося поширення її по теренах Франції. В Авіньйоні смертність була так велика, що не було ніякої можливості ховати небіжчиків у землі. Тоді папа Климент VI освятив річку і урочисто благословив кидати в неї тіла померлих від чуми людей.

До початку 1348 р. чума вже поширилась по Іспанії, де загинули королева Арагону і король Кастилії. До кінця січня чумою були охоплені всі великі порти південної Європи, у Середземному морі плавали кораблі, повні трупів.

Самым крупным и самым важным в стратегическом отношении был город Александрия Египетская, основанный Александром в 331 г. до н. э.

Следует сказать, что Александр умел выбирать места для размещения новых городов. Во всяком случае в отношении Александрии Египетской его прогнозы будущего экономического и культурного расцвета этого города вполне оправдались. Со стратегической точки зрения местоположение Александрии было чрезвычайно важно. Она располагалась почти на границе двух континентов — Азии и Африки и держала под своим контролем все восточное Средиземноморье.

В то же самое время, находясь в устье Нила, Александрия служила главным портовым городом по вывозу хлеба из Египта, Более того, постепенно Александрия стала главным торговым центром, в котором осуществлялся обмен между Востоком и Западом, Именно поэтому Александр придавал большое значейие выбору местоположения этого города,

Город был основан на территории, находившейся между морским побережьем и озером и дельте Нила, Напротив раепсдагалея о. Фарос, на восточной оконечности которого в начале III в, до н, э, был построен маяк 130 — метровой высоты, считавшийся в Древнем мире одним из семи чудес света, От мыса Лохий в восточной части города в сторону Фароса была построена дамба, В середине ее был оставлен проход для судов, направлявшихся в гавань, Помимо этого был прорыт канал из Нила — Канопус, Город был ориентирован почти точно по странам света. Архитектор Дейнократ, которому была поручена планировка города, создал регулярный план с ясно выраженным перекрестком главных улиц, около которого ближе к морю располагался центр города: форум, театр, дворец, а позднее Мусейон — своеобразный центр наук и искусств с крупнейшей и лучшей в Древнем мире библиотекой, Здесь в свое время трудились Эвклид, Плотин, Архимед и многие другие ученые и философы.

Главная улица города проходила параллельно морю, Она имела протяженность в 40 стадий, т, е, свыше 7 км при ширине в 100 футов (около 30 м) , Улица на всем своем протяжении имела колоннады, Высота застройки в Александрии, по свидетельству древних писателей, достигала 70 футов, т, е, 20 м, В городе имелись обширные парки, Особенно славились сад мусейона, священная роща при здании судопроизводства Дикастерионе, расположенная также в центре города, и парк Панейон, в центре которого находился искусственный холм с храмом на самой вершине,