Объяснение:
Реформа армии. Особым пунктом заботы государственной власти являлась армия, которая была опорой империи. Август значительно сократил количество военных, оставив из семидесяти с лишним легионов, стоявших под оружием в 33 г. до н. э., только двадцать пять, но дисциплинированных и бое Хорошо укомплектованные, технически оснащенные по всем требованиям военного искусства того времени, легионы были расквартированы группами в наиболее важных в военном и экономическом отношении провинциях. Командующие легионами, легаты и старшие командиры, а также военные трибуны назначались самим Октавианом Августом. Срок службы воинов в легионах был установлен в двадцать лет. В течение службы воины получали годовое жалованье, а при отставке – надел земли. От солдат требовали беспрекословного подчинения. Это была регулярная надежная армия. Она составляла оплот правителей Римской империи в их внутренней и внешней политике. Помимо того, была создана специальная преторианская гвардия из девяти когорт, до 1000 человек в каждой. При этом шесть когорт разместились в Италии, а три – в Риме для поддержания порядка в городе и охраны императорского дворца. Преторианцы находились в привилегированном положении. Они служили 16 лет и получали 750 динариев в год. Годы правления 30-14г.д.н.р.
Дворяни та інтелігенти, незадоволені існуванням самодержавства та кріпацтва, почали об'єднуватися в таємні організації. Форма для них була запозичена в західноєвропейських масонів — релігійно-етичного об'єднання, яке зародилося ще в епоху Середньовіччя, а найбільше поширилося в період Великої французької революції наприкінці XVIII ст.
Історичний факт. Термін «масон», або «франкмасон», походить від французького «вільний каменяр», «муляр». Так у давнину називали майстрів будівельної справи, які споруджували храми. За своє досконале вміння вони отримували право безперешкодного пересування по територіях усіх християнських країн Європи.
Ремісничі громади «вільних мулярів», намагаючись підкреслити свою виняткову особливість і значущість, оточували свої зібрання містичною обрядовістю, утаємниченістю. З початком Нових часів у Європі це почали переймати опозиційно налаштовані до влади релігійно-етичні організації. Вони запозичували і назву, і форму організації середньовічних каменярів — цехове об'єднання — ложу, яка мала свій статут, вимагала дотримання суворої дисципліни, активно захищала й підтримувала своїх членів.
До Росії масонство проникло з Англії та Швеції, в Україну — з Польщі та Росії. До масонських організацій вступали переважно представники привілейованої верхівки суспільства. Вони закликали до всесвітнього братерства, рівності й справедливості.
Масони заперечували політику й насильство як засоби суспільних перетворень. Вони наполягали на тому, що їхні цінності можуть бути втілені лише за до самопізнання та морального самовдосконалення.
Протягом 1817-1819 pp. масонські організації виникли в Києві, Одесі, Полтаві, Житомирі, Кам'янці-Подільському, Крем'яній та ін. До них уходили люди різні за соціальним та етнічним походженням. У ложі об'єднувалися по 20-80 чоловік.
Особливо строкатою була одеська масонська ложа «Понт Евксинський», створена в 1817 р. її засновником став граф Олександр Лонжерон — впливовий місцевий урядовець, який дослужився до посади генерал-губернатора, був учасником війни за незалежність Сполучених Штатів Америки. До ложі входили також українці, росіяни, поляки, греки, євреї, італійці, німці.
