Відновлення козацтва на Правобережній Україні наприкінці сімнадцятого століття було зумовлене рядом політичних та економічних причин. За результатами Української революції, а точніше, після її поразки, майбутнє українських земель тепер визначали гравці міжнародної арени, а саме Польща, Туреччина та Росія. Відповідно до укладеного у 1681 році Бахчисарайського договору, земля між річками Дністер та Буг, впродовж наступних двох декад мала бути незаселеною та нейтральною. Однак, це означало, що багаті та родючі ґрунти перетворились би на пустелі. Це було невигідним ні для однієї країни, яка зазіхала на українські території. Туреччина, а потім і Польща починають порушувати вищезазначений договір саме початком розселення своїх мешканців на цих безлюдних територіях. Це є економічною передумовою.
Наступною, та більш офіційною за думками істориків передумовою відновлення козацтва на Правобережній Україні стало бажання самої Польщі у сильних союзних козацьких військах в умовах турецько-татарської та московської загрози. Однак, із завершенням польсько-турецької війни 1699 року, сама потреба у козаках, як союзниках, відпала. Тому, сейм Польщі видав указ про ліквідацію козацтва на території Правобережної України.
