Эссе.Л.Наполеон 3-последний император Франций.-10-12 предложении,письменно
ЗА ЭТО

Первые парламенты, как, например, Нормандский, возникли на базе существовавших и ранее органов феодального судопроизводства и в известной степени наследовали их традиции. С течением времени парламенты стали смотреть на себя как на охранителей установившегося во Франции порядка, как на защитников интересов страны (главным образом, третьего сословия, из которого происходило большинство членов парламента) и даже как на блюстителей самих прав короны.
И все же перейду на генеральные штаты.
Впервые Генеральные штаты созвал французский король Филипп IV в 1302 г., чтобы заручиться поддержкой влиятельных слоев общества в борьбе против папы Бонифация VIII. Генеральные штаты состояли не из двух, а из трех палат — представители от духовенства, дворянства и горожан заседали отдельно, собирались вместе лишь по желанию короля. Представителей в первые две палаты король вначале приглашал сам, и только в конце XV в. утвердился принцип выборности.
Между сословиями часто возникали споры, особенно по вопросу налогов. Эту ношу феодалы старались переложить на плечи горожан (разумеется, и крестьян), что вызывало их сопротивление. Часто так и не удавалось принять окончательного решения, так как каждая палата имела только один голос, а решение двух палат не было обязательным для третьей. В результате этих противоречий французские Генеральные штаты не имели такого большого политического влияния, как английский парламент. Кроме того, Генеральные штаты не были постоянно действующим органом. Король созывал их только под действием обстоятельств, но и тогда ловко использовал сословные противоречия.
И все же Генеральные штаты ограничивали королевскую власть. Она не была абсолютной. Как Англия, так и Франция в XIV—XV вв. назывались сословными монархиями.

Відповідь:

Пояснення:

У кожного в житті є свої речі чи люди, без яких не уявляєш свого життя. Для одного — це гроші, для іншого — близькі люди. Для мене найбільш цінним у житті є мої батьки, найрідніші люди. Саме вони від щирого серця бажають нам усього найкращого. Сенс батьківського життя — їхні діти.

Є багато прикладів з літератури, котрі доводять важливість батьків у житті кожного. Багато героїв відомих українських творів вбачать найціннішим скарбом свого життя батька й матір. Чудовим прикладом є й Маруся з однойменної повісті Григорія Квітки-Основ’яненка. Дівчина з дитинства росла в любові й злагоді. Автор використовує пестливі слова, аби краще підкреслити ніжність дівчини, з якою вона ставилася до батьків.

Не можу не згадати відомої драми українського письменника Івана Котляревського «Наталка Полтавка». Головна героїня твору — звичайна селянська дівчина. Для неї найголовнішою в житті є її матір Терпелиха. Наталка залишилася без батька, тому дуже цінувала матусю, була готова на все заради неї. З самого дитинства дівчинка росла доброю, скромною, чесною, богомільною, працьовитою: «Золото — не дівка!. Окрім того, що красива, розумна, моторна і до всякого діла дотепна — яке в неї добре серце, як вона поважає матір свою, шанує всіх старших за себе, яка трудяща, яка рукодільниця, що й себе, й матір на світі держить». Після смерті батька вона почала ще більше допомагати матері. Саме заради найріднішої жінки Наталка готова була вийти заміж за нелюба. Дівчина дуже цінула матір, не хотіла, щоб Терпелиха хвилювалася за неї. Усі односельчани дивувалися її відданості батькам. Дівчина готова була йти на самопожертву заради своїх найрідніших людей: «Я покоряюсь вашій волі і для вас за першого жениха, вам угодного, піду заміж; перенесу своє горе, забуду Петра і не буду ніколи плакати». Дякувати Богу, що Петро, коханий Наталки, знайшов її, і Возний поступився хлопцеві. Інакше, дівчині довелося б усе життя провести з нелюбом.

Також не можу не згадати роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні» видатного українського письменника Панаса Мирного. У своєму творі він описує життя Чіпки Варениченка. Доля сільського хлопця була, м’яко кажучи, страшною. Комплекси дитинства дуже негативно впливали на долю хлопця. На жаль, з дитинства Варениченко був жорстоким, злим, ображеним на всіх. Я думаю, що лагідність, ніжність, розуміння, щирість матері до б хлопчику стати достойною людиною. Чіпці просто не було до кого горнутися, він не розумів цінності батьків.

Також не можу не згадати про Хюррем з повісті «Роксоляна» Осипа Назарука. Автор розповідає про українську дівчину, котра потрапила до Османської імперії й стала дружиною величного султана Сулеймана. Уже будучи поважною жінкою в Туреччині, вона не забувала про свою Батьківщину, зокрема про своїх батьків. Роксоляна переймалася життям своїх батька й матері, тому протягом майже сорока років на Україну не нападала Османська імперія. Хюррем цінувала своїх батьків, хоч і була дуже далеко від них.

Отже, тільки батьки є надійною опорою в житті кожного. Вона відіграють важливу роль, захищають від будь-яких життєвих негараздів. Найголовніше те, що саме ці люди з самого дитинства дарують нам почуття спокою, затишку, ніжності. Ніхто, окрім матусі, не зрозуміє краще й не підтримає. Ніхто, окрім татуся, не захистить і не дасть кращу пораду. Цінуймо наших батьків!