Объяснение:
Государство строилось по военному принципу, было разделено на левое, центральное и правое крылья.
Китайцы называли правителя гуннов шаньюй.
Вторыми лицами государства после шаньюя были «туменбасы» - темники.
Туменбасы являлись сыновьями правителя или его близкими родственниками.
Туменбасы возглавляли 24 рода.
Все 24 темника подчинялись лично шаньюю.
У каждого темника имелось по 10 000 всадников.
Темник назначал тысячников, сотников, десятников.
Каждому из них определял территорию с кочующим населением.
Каждый мужчина должен был иметь при себе оружие - лук со стрелами, саблю и копье.
Три раза в год все вожди, военачальники собирались у шаньюя для «принесения жертв предкам, Небу, Земле, духам людей и небесным духам».
Якщо на перших порах Галичина ще зберігала деяку автономію, то в 1434 р. вона була повністю інкорпорована до складу Польського королівства і разом з Львівською і Перемишльською землями перетворена у "Руське воєводство".
У 1471 р. було ліквідовано і Київське князівство. З цього часу, як свідчить літопис, "у Києві перестали бути князі, а замість князів стали воєводи". Таким чином, Волинь, Київщина, Поділля перетворювалися на воєводства з намісниками-воєводами на чолі.
Колонізація українських земель, ополячення та окатоличення українського народу, наступ на його культуру підкріплювалися Берестейською церковною унією. У 1596 р. в Бересті (Бресті) на уніатському соборі було підписано угоду про унію православної церкви України і польської католицької церкви на умовах залежності від папи римського із збереженням у межах Київської метрополії адміністративної та обрядової автономії.
Разом з тим Люблінська унія означала різке посилення влади польських феодалів над українським населенням. Від цього часу українські землі перейшли до короля на правах коронних, польська шляхта отримала право володіти маєтками на всій території Речі Посполитої.
