АДМИНИСТРАТИВНЫЕ РЕФОРМЫ В КАЗАХСТАНЕ (1867–1868, 1886, 1891 ГГ.)
Главная Итоговая аттестация История Казахстана Раздел XI. Развитие Казахстана во второй половине XIX века Административные реформы в Казахстане (1867–1868, 1886, 1891 гг.)
00:00
13:43
КОНСПЕКТ
АДМИНИСТРАТИВНЫЕ РЕФОРМЫ 60-Х, 80–90-Х ГОДОВ XIX ВЕКА
Административные реформы 60-х годов XIX века
В 1867–68 гг. на территории Казахстана царское правительство провело административную реформу. Основная ее цель была направлена на окончательное устранение от власти султанского сословия и введение общеимперского управления. Нововведения должны были хозяйственной колонизации края и подготовить почву для массового переселения крестьян из европейской части России.
К 60-м годам XIX века реформы, проведенные в 1822 и 1824 годах, постепенно теряли свою значимость. Назрела острая необходимость в проведении новых реформ. Во-первых, в Степи по-прежнему сохранялась власть султанов. Она мешала активной колонизации региона царским правительством. Во-вторых, административно-территориальное деление, которое было принято согласно уставам, вследствие присоединения новых территорий, также не соответствовало изменившимся условиям. В-третьих, развивающаяся промышленность европейской части империи все больше нуждалась в дешевых источниках сырья и рабочей силе. В-четвертых, огромные территории Казахстана, населенные преимущественно казахами, требовали введения единых налогов. В-пятых, появилась необходимость организованного переселения безземельных крестьян из европейской части России в Казахстан. Именно эти причины стали основополагающими для проведения новых административно-территориальных и социально-экономических реформ в Казахстане.
Объяснение:
вересня 1939 року півтора мільйона німецьких солдат увійшли на територію Польщі. Ворог наступав з усіх фронтів. Німецький лінкор “Шлезвіг Гольштейн” відкрив вогонь по польських морських базах у Балтійському морі, одночасно авіація почала бомбардування польських аеродромів. Адольф Гітлер назвав цю операцію оборонною. 3-го вересня Велика Британія втрутилася у конфлікт й оголосила війну Німеччині, того ж дня це зробила Франція і домініони великої Британії – Австралія, Нова Зеландія, Британська Індія. Це стало початком ескалації конфлікту який накрив увесь світ .
Друга світова війна була наймасштабнішим та найжорсткішим збройним конфліктом нашої історії. Воєнні дії розгорталися на територіях Європи, Азії, Африки й Австралії, а також на морів й океанів. Учасниками війни стало понад 60 незалежних держав із 73-х існуючих на той момент. Із 40 країн було мобілізовано 110 мільйонів осіб, половина з яких загинула на полі бою. Зруйновано тисячі міст і сіл, знищено безліч визначних історичних пам’яток культури.
Головними причинами війни стали політичні суперечності, породжені недосконалою Версальською системою та агресивна експансіоністська політика нацистської Німеччини, Японської імперії та Італії.
Націонал-соціалістична партія, очільником якої був Гітлер, успішно використовувала ідею реваншу після поразки Першої світової. Цю концепцію підтримала значна частина німців. Німеччина, так само як Японія й Італія, вважали себе несправедливо обділеними після подій 1914-1918 років. Японці втратили свої завойовані території в Китаї, а італійці були другорядними у когорті переможців. Ці країни прагнули наново переділити світ.
Передумовою війни вважається той факт, що в серпні 1939-го року був підписаний пакт про ненапад Молотова-Ріббентропа, за яким було поділено сфери впливу в Європі між СРСР і Німеччиною. За цією угодою передбачалося, що в разі війни німецькі війська можуть до так званої “лінії Керзона” (умовна межа, що проходила через Гродно–Ялівку–Немирів–Брест–Дорогуськ–Устилуг, на схід від Грубешова, через Красилів, на захід Рави-Руської та на схід від Перемишля до Карпат), інша частина Польщі, Фінляндія, Естонія, Латвія і Бессарабія визнавалася сферою впливу СРСР. Саме після досягнення домовленостей зі Сталіним Гітлер розпочав воєнні дії
