Життя перших поселенців
Поступово на Атлантичному узбережжі утворилося 13 колоній, їх населення складало близько 2,5 млн чоловік.
Територію, на якій були засновані колонії, населяли переважно два великі угрупування індіанських племен: ірокези і алгонкіни, загальна кількість яких сягала 200 тис. чол. Доки колоністів на півночі було обмаль, вони селилися переважно вздовж узбережжя, індіанці ставилися до них дружньо. Саме індіанці навчили прибульців, як розчищати первісні ліси й робити землю придатною для обробки.
Вони ж навчили білих сіяти маїс і тютюн, горох і боби, гарбуз і кабачки, диню та огірки; готувати кленовий цукор, використовувати риб’ячі голови як добрива; полювати на диких тварин, ставити на них капкани й виробляти шкури; робити човни з березової кори; пекти їстівних молюсків. Стежинам індіанців належало стати дорогами колоністів. Одним словом, індіанці навчили європейців, як жити у Новому Світі, а ті відплатили їм, забравши у них землі. Колоністи почали захоплювати ліси, де полювали індіанці, які не мали худоби. Торговці за ром і фабричні товари купували в індіанців цінне хутро. (Острів, на якому тепер розташована центральна частина Нью-Йорка, був «куплений» за набір ножів і намисто, що коштували всього 24 долари)

Запитання
1. Якими були відносини індіанців і переселенців на першому етапі колонізації Америки?
2. Чим можна пояснити зміни у ставленні білих до індіанців?
3. Якими були наслідки такої політики переселенців?​

Еволюцією називають поступовий розвиток від простішого до складнішого, від примітивного до досконалого. В даному випадку під еволюцією можна розуміти вдосконалення управління грецького суспільства шляхом залучення більшої кількості громадян до участі в ньому.

Так, правитель Солон 594 р. до н.е. провів низку реформ в Афінах, що насамперед стосувалися збільшення участі демосу в управлінні полісом на противагу владі аристократів. Він поділив громадян на чотири розряди - від бідніших до багатших. Всі групи мали військовий обов'язок і важелі в управлінні Афінами, залежно від кількості їх майна. Якщо багатші громадян мали більше прав в управлінні державою, то вони й мали більший обсяг військового обов'язку (будували і споряджали своїм коштом бойові кораблі), і навпаки - бідніші громадяни мали менший обсяг військового обов'язку - відбували службу в піхоті з власним озброєнням.

Громадянська належність при Солонові визначалася родовим походженням, то вже архонт Клісфен 509 р. до н.е. запровадив територіальний принцип отримання афінського громадянства. Клісфену належить також остракізм - вигнання тієї особи з Афін, ім'я якої найбільше писали на остраконі - глиняному черепку. Проте остракізмом швидко почали зловживати, купляючи голоси виборців. Перикл призначив заробітну плату за службу, а це означало, що управляти державою можуть і представники демосу, а не лише аристи

Объяснение:

Принятие христианства имело значительные политические последствия. Оно усилению международного престижа Руси, дальнейшему укреплению и расширению уже традиционных связей с Византией, расширению контактов с южнославянским миром и странами Запада.

Крещение Руси было важно и для социальной жизни древнерусского общества. Важнейший постулат христианства исходил из принципа божественной природы верховной власти. Постулат православия о «симфонии властей» превращал церковь в сильную опору власти, давая возможность духовного объединения всего государства и освящения всей системы общественных отношений. Принятие христианства быстрому укреплению государственных институтов.

Крещение Руси вело к национальной консолидации и к развитию культуры. Оно содействовало развитию зодчества и живописи в средневековых её формах, проникновению византийской культуры как наследницы античной традиции. Особенно важным было распространение кириллической письменности и книжной традиции: именно после крещения Руси возникли первые памятники древнерусской письменной культуры.