ответ:На початку XX ст. національно-визвольний рух у Наддніпрянській Україні набув політичного характеру: його учасники усвідомлювали необхідність боротьби за українську державу. У січні 1900 р. в Харкові діячі студентського руху Д. Антонович, Б. Камінський, М. Русов та інші разом із членами "вільних громад" заснували Революційну українську партію (РУП). її програму виклав адвокат М. Махновський у брошурі "Самостійна Україна". В ній він закликав народ до боротьби за єдину й неподільну вільну самостійну Україну від Карпат до Кавказу. РУП обстоювала інтереси селянства, працювала в масах. Рупівці взяли активну участь в селянському русі. У 1900-1901 рр, в Україні відбулося 670 селянських виступів, а 1902 р. він охопив Полтавську, Київську, Харківську губернії. Селяни палили поміщицькі маєтки, ділили їхні землі. Повстання придушувалися збройною силою, але це лише загострювало суперечності.
У 1902 р. М. Махновський створює Українську народну партію (УНП). Її основними цілями, сформульованими М. Міхновським у кількох програмних Документах, були: просвіта українського народу шляхом роз'яснення його національних інтересів; побудова самостійної демократичної держави; націоналізація землі й передача її селянам без викупу; усуспільнення засобів виробництва й ліквідація експлуатації. Лідер УНП М. Міхновський зробив вагомий внесок у справу розбудови української державності, вказавши на те, що нашому народові слід іти до незалежності, використовуючи досвід західної цивілізації.
1904 р. частина членів РУПу утворила Українську соціал-демократичну спілку, яка на початку 1905 р. влилася до меншовицької фракції РСДРП на правах її автономної секції. Інша частина під керівництвом В. Винниченка, С Петлюри й М. Порша у грудні 1905 р. проголосила утворення Української соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП). Це одна з найчисленніших партій, яка обстоювала ідеї автономії України, конфіскації земельної власності й демократизації суспільного" життя. Не визнаючи більшовицького революційного екстремізму, лідери партії не погоджувалися увійти до складу РСДРП. На таких же позиціях стояла Єврейська соціал-демократична робітнича партія "Бунд", що діяла в середовищі єврейського пролетаріату і ремісничого люду в Україні.
Объяснение:
Настоящее имя — Исхак Хасан-уулу. Киргиз из колена бостон. Родился в кишлаке Ухна приблизительно в 1844 году.[1] Учился в кокандском медресе «Тумкатар», позже в маргеланском медресе «Акмедресе», где его отец был мударисом. Живому по природе, Исхаку были невыносимы строгие порядки медресе, и, несмотря на сопротивление отца, в 1867 году он бросает учёбу.
Служил имамом в Андижане.
В 1872 году киргизы, недовольные правлением Худояра, направили делегацию к Пулат-беку, внуку Алим-хана, жившему в медресе в Самарканде, с предложением возглавить восстание против Худояр-хана. Пулат-бек отказался. Повторная делегация также не имела успеха. На обратном пути послы встретили в Ташкенте Исхака Хасана, который согласился выдать себя за Пулат-бека.
Войско под его руководством 9 октября 1875 г. овладело Кокандом. Худояр-хан обратился за к туркестанскому генерал-губернатору и бежал в Ташкент под защиту русских войск.
Пулат-хан был в марте 1876 года взят в плен русскими войсками и повешен.
Объяснение:
