Давньоримська архітектура запозичила зовнішні вирази класичної давньогрецької архітектури для цілей давніх римлян, які настільки сильно відрізнялись від грецьких будівель, що створили новий архітектурний стиль. Ці два стилі часто вважаються єдиним цілим класичної архітектури. Римська архітектура розквітла в часи Римської республіки та ще більше в часи імперії, коли була збудована більшість вцілілих будівель та споруд. Вона використовувала нові матеріали, зокрема бетон, та новіші технології, напр. арки та куполи, для створення будівель, що були міцними та добре-спроектованими. По всі території колишньої Римської імперії збереглася значна кількість будівель, деякі з них в цілому вигляді та досі використовуються.
Давньоримська архітектура охоплює період від заснування Римської республіки 509 р.до н. е. до бл. 4 ст. н. е., після чого вона вже класифікується як Пізня Античність або архітектура Візантійської імперіївідповідно. Майже не збереглося значущих зразків архітектури, створених раніше 100 р. до н. е., а переважна більшість з найбільш значущих зразків — з період пізньої імперії, після 100 р.н. е. Римський архітектурний стиль продовжував впливати на будівництво у колишній імперії протягом багатьох наступних століть, а західно-європейський стиль починаючи з бл. 1000 р.н. е. отримав назву романська архітектура для підкреслення його залежності від базових римських форм.
Значуща оригінальність у давньоримській архітектурі з'явилася лише з початком імперського періоду, коли аспекти місцевої етруської архітектури почали поєднувати з запозиченнями з Греції, у тому числі більшість елементів стилю, тепер відомого як класична архітектура. Вони відійшли від стійково-балочної конструкції, що переважно спиралась на колони та перемички, до конструкції, яка спиралась на масивні стіни, що завершувались арками, а пізніше — куполами; обидва ці елементи за римлян суттєво розвинулись. Класичні архітектурі ордери стали переважно декоративними, а не структурними елементами, крім використання у колонадах. Стилістично новими ордерами стали тосканський та композитний ордер; перший — скорочених та спрощений варіант доричного ордера, а другий — високий ордер з квітковими прикрасами коринфського та сувоями іонічного ордерів. Найбільші досягнення переважно відбулись між 40 р. до н. е. до 230 р. до н. е., до початку кризи Римської імперії у III столітті; пізніші проблеми зменшили багатство та організаційні можливості центральної влади.
Римляни створили величезні громадські будівлі та інженерні споруди, значно покращили умови проживання та громадської гігієни, наприклад їх публічні та приватні купальні та туалети, тепла підлога у вигляді гіпокауста, глазурування слюдою (приклади у Остія Антіка) та гаряче і холодне водопостачання по трубах (приклади у Помпеях та Остії
О том, что восстание Болотникова – это крестьянская война, советские авторы утверждали, опираясь на одну-единственную строку из болотниковского воззвания: «Побивайте бояр, отнимайте их достояние, убивайте богатых, делите их имение…» (Из «облыжной грамоты» болотниковского «войска»). Однако это гораздо больше похоже на призыв к разбойникам примкнуть к восстанию, обещая им полную вседозволенность. Кроме того, рязанские, тульские и северские бояре и дворяне, примкнувшие к восстанию, сами были не прочь пограбить бояр московских и прочих чужаков.
Объяснение:
2 вопрос
Если кратко:
война - внешний противник восстание - внутренний, возможно с целью смены системы правления.
Если развернуто:
Восстание – вооруженное выступление против существующих порядков, правительства или каких-то определенных действий, предпринятых властными структурами. Синонимы этого слова общеизвестны и также широко распространены: мятеж, бунт, смута, путч. Как правило, подобные выступления скоротечны и носят локальный характер. Иногда восстание приобретает длительный характер и захватывает обширные территории. В этом случае оно переходит в другую фазу – войны, вернее, в один из ее типов: гражданская, крестьянская и т. д.
Война – в классическом виде это вооруженный конфликт между как минимум двумя государствами с применением всех доступных видов оружия. Причем ограничений по количеству участников, размерам задействованных в войне территорий не существует. Это может быть небольшая война между двумя маленькими государствами за клочок земли, в которой участвуют несколько сотен или тысяч человек. А может быть противостояние планетарного масштаба, в котором столкнулись несколько десятков стран во главе с мировыми державами и людской ресурс исчисляется сотнями миллионов людей. За примерами далеко ходить не надо – достаточно вспомнить 1-ю и 2-ю мировые войны.
Войнами еще называют последствия затяжных восстаний или революций, когда они выливаются в полномасштабные конфликты, затрагивающие обширные территории, и в них участвует огромная масса людей. Примерами этому могут служить Октябрьская революция (1917 г.), перешедшая в полноценную гражданскую войну, или Пугачевский бунт (1773 г.), названный впоследствии крестьянской войной.
