1. Назвати дві дати з теми:



2. Дати відповідь «так» чи «ні»:
А) «Наприкінці ХІХ ст. західноукраїнські землі отримали право на автономію».

Б) «У 50 – 60-х роках ХІХ ст. на західноукраїнських землях розгорнувся рух
народовців».
3. Суспільно-політична течія серед українського населення Галичини, Буковини і
Закарпаття, яка відстоювала національно-культурну, а пізніше - державно-
політичну єдність з російським народом і Росією, називалась:
А) москвофільство
Б) малоросійство
В) народовство
4. Центром Східної Галичини було місто:
А) Галич
Б) Львів
В) Чернівці
5. Автором публіцистичного твору «Україна ірридентна» був:
А) М. Драгоманов
Б) М. Грушевсткий
В) І. Франко
Г) Ю. Бачинський
6. Товариство та» було засновано у Львові у:
А) 1861 році
Б) 1868 році
В) 1873 році
Г) 1899 році

ІІ рівень ( )

7. Вставити пропущені слова:
«Зміни, що відбувалися в господарському житті 2-ї половини ХІХ ст. на
західноукраїнських землях, сприяли розвитку нафтовидобувної, деревообробної галузей
, будівництву першої залізниці Перемишль - ,
поширенню в сільському господарстві руху».
8. Дати визначення:
Трудова еміграція -


Політична партія -


9. Поставити події у хронології:
А) створення Русько-української радикальної партії

Б) створення страхового товариства «Дністер»
В) видання журналу «Вечорниці»
Г) створення народовцями політичної організації «Народна рада»

ІІІ рівень ( )

10. Розвиток якої галузі промисловості
характеризує дана ілюстрація:
А) деревообробної
Б) озокеритної
В) нафтовидобувної
Г) водоочисної

11. Кого з діячів Західної України 2-ї
половини ХІХ ст. можна охарактеризувати такими словами: «Великий Каменяр,
титан праці, велет духу – так говоримо про нього, віддаючи належне його самовідданій
праці задля поступу рідного народу. Вражає творчий доробок митця-мислителя:
близько 6000 літературних, наукових і публіцистичних праць. Один з ідейних лідерів
українського національного руху, був першим головою РУРП та одним з її головних
ідеологів. У 1899 р. він вийшов з її складу, мотивуючи своє рішення тим, що почувається
«насамперед русином, а потім радикалом». Уболіваючи за долю рідного народу, саме
йому присвятив свій найвизначніший твір – своєрідний підсумок багатолітніх духовних
шукань – поему «Мойсей»:
А) М. Грушевський
Б) Ю. Бачинський
В) І. Франко
Г) М. Павлик
12. Укажіть твердження, які характеризують здобутки «новоерівської» політики
народовців:
а) відкриття у Львівському університеті кафедри української мови; б) проведення
першого з’їзду діячів української культури, науки і освіти; в) відкриття у Львівському
університеті кафедри історії України; г) видання першої у Львові газети українською
мовою – «Зорі Галицької»; д) перетворення літературного товариства ім. Т. Шевченка на
наукове та розширення завдяки державним субсидіям його діяльності; е) поява низки
урядових розпоряджень про підтвердження прав або розширення вжитку української
мови в державних установах; є) видання журналу «Вечорниці».

Самое главное отличие в том, что Сулла - единственный диктатор, проведший свои реформы и ДОБРОВОЛЬНО ушедший в отставку. Суть реформ: К числу наиболее известных мероприятий Суллы относится закон о магистратах — lex Cornelia de magistratibus, который установил новые возрастные цензы для желающих занять высшие государственные должности и создал некоторые ограничения для пресечения стремительной карьеры. Так, возрастной ценз стал составлять 29 лет для квестора (по закону Виллия 180 до н. э. — lex Villia annalis — этот возраст составлял 27 лет) , 39 лет для претора (33 года по закону Виллия) и 42 года для консула (36 лет по закону Виллия) . То есть, между исполнением должности квестора и претора должно было проходить не менее 10 лет. Этим же законом Сулла также воспретил занимать должность претора ранее отправления должности квестора, а должность консула ранее отправления должности претора (ранее эти нормы часто нарушались, поскольку ещё не были закреплены) . Кроме того, этим законом было запрещено занимать одну и ту же должность менее чем спустя 10 лет. Таким образом были внесены коррективы в cursus honorum. Сулла также резко уменьшил влияние должности народных трибунов. лишив её всякого значения (в частности, трибуны были лишены права законодательной инициативы) . Народному трибуну было законодательно запрешено занимать какую-либо другую должность. Следствием этого было то, что все дорожившие своей репутацией или происхождением стали уклоняться в последующее время от должности трибуна. Возможно, поводом для ограничения власти и престижа народных трибунов для Суллы послужил пример братьев Тиберия и Гая Гракхов, а также Ливия Друза и Публия Сульпиция, которые, с точки зрения «оптиматов» [! 8] и лично Суллы, причинили государству много зла. В 70 году до н. э. бывшие сулланцы Красс и Помпей во время совместного консульства восстановили все полномочия народных трибунов в прежнем объёме, а также сняли с них все наложенные Суллой ограничения. Тем не менее, восстановление полномочий народных трибунов в досулланских масштабах не привело к восстановлению прежнего престижа этой должности.  Суллой был пополнен обезлюдевший во время войн сенат — в его состав было зачислено 300 человек из числа наиболее знатных всадников. Кроме того, судебные дела по большинству вопросов были переданы сенату. Известно, что Сулла увеличил численность жрецов в жреческих коллегиях. Суллой были также проведены законы о величии — leges de maiestate, по которым пропреторам и проконсулам запрещалось без разрешения из Рима начинать войну и выходить за пределы отданных им под управление провинций. Считается, что Сулла также узаконил обращение плакированной монеты или даже возобновил её выпуск. Одновременно с этим Сулла усилил борьбу с фальшивомонетчиками, что должно было символизировать активизацию борьбы за стабилизацию финансового положения Римского государства.  Для поддержки своего курса Сулла включил свыше 10 000 наиболее молодых и крепких рабов, принадлежавших ранее убитым римлянам, в число участников народного собрания. Всех их Сулла объявил римскими гражданами, по своему родовому имени назвав их Корнелиями, чтобы тем самым иметь возможность пользоваться голосами 10 000 таких членов народного собрания, которые готовы были исполнять все его приказания. Дарование свободы такому количеству рабов было беспрецедентным для Древнего Рима шагом. Опора на Корнелиев после окончания гражданской войны, во время которой на рабов пытались опереться марианцы, считается свидетельством целенаправленной, но в то же время радикальной политики.  Служившие в его армии солдаты 23 легионов (до 120 000 человек; по другим данным, их было 47) были наделены большим количеством свободной или отнятой у владельцев в качестве штрафа земли в городских общинах. Ветераны легионов были наделены землёй почти исключительно в Италии, и только одна ветеранская колония была основана за её пределами. Необходимое количество земли было конфисковано у земле.

Цьому сприяв і аграрний переворот XVI — XVII ст., внаслідок якого прискореними темпами розвивалося високотоварне, базоване на фермерській основі, сільське господарство. Англійські фермери інтенсивно господарювали, поліпшуючи агротехніку і агрокультуру. Поширилася сівозмінна система, травосіяння. Широко застосовували парові плуги, машини, дренажні роботи, використовували мінеральні добрива. Аграрні зрушення сприяли вивільненню великої кількості людей і створили резерв єдиного національного ринку, який стимулював розвиток господарства в цілому. Зовнішньо-економічні передумови промислового перевороту в Англії полягали у безоглядному пограбуванні колоній. На кінець XVIII ст. Англія перетворилася у найбільшу морську і колоніальну-Державу світу. Величезні прибутки, які забезпечувалися пануванням у світовій торгівлі, використанням незліченних багатств Північної Америки, Індії та інших колоніальних володінь, вкладалися в англійську промисловість.

Надзвичайно сприятливими для промислового перевороту було географічне розташування Великої Британії та природно-економічні умови країни — водні комунікації, зручні гавані, великі поклади залізної руди та вугілля, наявність сировини для текстильної промисловості.

Объяснение: