Історично Литвини домінували у стосунках з українськими землями, тому вони впливали на ту чи іншу етнічну групу князівств у цьому регіоні, зокрема і на галицько-волинських князівств. Можна зазначити, що політика литовських князів була не одноманітною щодо українських земель - деякі вони підтримували, інші - навпаки, були антагоністичними.
На позитивний бік можна віднести те, що одним з найвідоміших князів Литви Кейстутісом було звільнено галицько-волинське князівство від татарського панування, що спричинило наступ доби сильного злету міст і містечок цієї держави
У середньовіччі, Литовське князівство було великою державою, яка на початку XIV століття охоплювала значну частину сучасної України. Литва займала активну роль у політиці і відносинах з українськими князівствами.
Один з головних аргументів щодо політики литовських князів відносно українських земель - це прагнення до політичного об'єднання. Вони встановлювали союзи та шлюбні зв'язки з українськими князівствами, зокрема з Галицько-Волинським князівством, з метою зміцнення своєї влади та розширення впливу на територію.
Литовські князі також надавали українським князівствам певну автономію, зберігаючи їхні закони, звичаї та місцеве самоврядування. Це дозволяло зберегти деяку стабільність та культурну ідентичність українського населення.
Проте, варто зазначити, що у деяких випадках литовська політика відносно українських земель може бути оцінена як експансіоністська. Воєнні конфлікти та територіальні претензії між князівствами могли призводити до конфліктів та незгоди серед населення.
Отже, оцінка політики литовських князів відносно українських земель може бути різною залежно від контексту, періоду та конкретних подій. Важливо аналізувати історичні джерела та враховувати широкий спектр факторів, щоб сформувати об'єктивну оцінку.
