Ганнібал (247—183 р.р. до н. е.), повне ім'я Ганнібал Барка, карфагенський полководець, вважається одним з найвеличніших полководців в історії. Батько Ганнібала Гамількар Барка командував карфагенськими військами під час Першої Пунічної війни. Його молодшими братами були Магон і Гасдрубал. Ганнібал жив у період найбільшого напруження на теренах Середземномор'я. У віці 9 років дав клятву довічно бути ворогом Риму. Ставши головнокомандувачем карфагенськими військами в Іспанії, розв'язав Другу Пунічну війну, атакувавши місто Сагунт. Одним з його найбільших досягнень став перехід з Іберійського півострова через Піренеї та Альпи в Італію. Протягом перших трьох років війни Ганнібалові вдалося здобути три великі перемоги в Італії — при Требії, Тразименському озері та Каннах у яких проявився талант Ганнібала як полководця. Ганнібал перебував на території Італії протягом 15 років, але римлянам вдалося переломити хід війни, перейшовши у наступ спочатку в Іспанії, а потім і в Африці. Викликаний владою на до Карфагену, Ганнібал зазнав поразки у битві при Замі.
Після війни, Ганнібал займався політичною діяльністю, зокрема займав посаду суфета, допоки у 196 р. до н. е. не був звинувачений в антиримській діяльності і змушений був відправитися у вигнання. У вигнанні Ганнібал служив радником при дворі Антіоха ІІІ і розробляв план війни проти Риму. У 190 р. до н. е. після поразки Антіоха ІІІ у битві при Магнезії знову був змушений тікати. Останній свій притулок Ганнібал знайшов у Віфінії, де у 183 р. до н. е. був зраджений місцевим правителем і не бажаючи здаватися римлянам, покінчив життя самогубством. Ганнібал вважається одним з найвеличніших військових стратегів в історії, а також стоїть в одному ряду з такими полководцями античності як Александр Македонський, Юлій Цезар та Пірр Епірський[2][3] .
Объяснение:
Відповідь:
Китайцы Сибири — этническая группа в населении Российской Федерации, проживающая на территории Сибири и Дальнего Востока.ервые случайные и нерегулярные контакты между русскими княжествами и Китаем обычно относят к XIII веку — времени существования Монгольской империи. В середине XVII века началось активное проникновение в Приамурье русских отрядов, искавших ещё не объясаченные народы и земли, пригодные для земледелия. В те годы данные территории являлись вассальными княжествами империи Цин. Действия отряда Е. П. Хабарова привели к началу вооружённых столкновений между русскими казаками и маньчжурскими отрядами.
В 1657 году маньчжуры основали в поселении Гирин верфи для строительства речного флота. В связи с этим город Гирин порой называли Чуаньчан (букв. «Верфи»). В 1658 году, добившись качественного превосходства в силах, они разгромили отряд Онуфрия Степанова Кузнеца в устье р. Сунгари и в течение 2 последующих лет полностью вытеснили русских из бассейна Амура.
В последующие годы Россия продолжала попытки нормализовать отношения с Китаем. В 1675 году из Москвы в Пекин было направлено крупное посольство во главе со Н. Г. Спафарием (Николаем Милеску). Несмотря на то, что посольство Спафария больше года находилось в Пекине, оно не смогло достигнуть никаких позитивных результатов. Император предъявил русскому правительству ультиматум, по которому Китай отказывался принимать русских послов, до тех пор пока русские не уйдут из Приамурья.
После ожесточённой борьбы за острог Албазин Цинская Империя 27 августа 1689 года заключила с Россией Нерчинский договор. Данный договор действовал более 150 лет и регламентировал взаимную торговлю подданных, выдачу преступников, порядок разрешения пограничных споров. По статье 3 русский город Албазин подлежал «разорению до основания», при «клятвенном обязательстве» Китая не заселять «Албазинские земли», что явилось достигнутым российской стороной завуалированным ограничением суверенитета Китая на левом берегу Амура.
Данный договор регламентировал границу по рекам Горбица и Чёрная, и признавал полосу земель к северу от Амура нейтральной. Однако, вследствие неясности упомянутых ориентиров, отсутствия демаркации границ и отсутствия обмена картами границ между сторонами он не мог полностью удовлетворять интересам сторон.
