Вторая половина XVI в. была временем окончательного утверждения в Речи Посполитой в целом и на белорусских и большей части украинских земель в частности крепостнических отношений и фольварочно-барщинной системы хозяйства с такими характерными для них явлениями, как резкий рост феодальной эксплуатации в ее наиболее грубых и жестоких формах и значительное ухудшение социального положения не только крестьян, но и горожан. Эти сдвиги, несомненно, вели к обострению социальных антагонизмов в феодальном обществе Речи Посполитой, находя свое выражение прежде всего в бегстве крестьян, их выступлениях против помещиков, в образовании из беглых крестьян на южных границах страны поселений вольного казачества, постепенно превращавшегося в силу, организующую и направляющую движение социальных низов против феодального гнета.
Микола Хвильовий чи не перший усвідомив, що в літературу і мистецтво починає поступово проникати казенно-бюрократичний підхід до творчості, декретування, грубий окрик, свавільне жонглювання політичними фразами, підпирання аргументів ідеологічними тезами.
«…його комуністична партія потихесеньку та полегесеньку перетворюється на на звичайного собі «собирателя землі руської» і «опускається, так би мовити, на тормозах до інтересів міщанина – середнячка». Автор доводить нам, що ідеї соціалізму деформуються. Починається роздвоєння душі чесного комуніста Миколи Хвильового. Він помітив, що диктатура пролетаріату перетворюється на диктатуру партії. Ось тут і поглиблюється трагізм душі Хвильового, тут і криються причини його самогубства. Соціалістичні засади, омріяні ідеалами світлого майбутнього, деформуються. Становище безвихідне. Арешти… Розстріли… Ув’язнення… В Україні поширюється голод.
Саме тоді він остаточно вирішує покінчити життя самогубством і цим застерегти, приголомшити своїх друзів і недругів, згуртувати сили, протистояти небезпеці,
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
