решить Русское войско в ходе Невской битвы сражалось против:

1) датских рыцарей 3) немецких рыцарей

2) шведов 4) поляков

2. Невская битва произошла в:

1) 1219 г. 3) 1240 г.

2) 1234 г. 4) 1242 г.

3. В результате Невской битвы и Ледового побоища:

1) Северная Русь отстояла свои земли и веру от посягательства немецких и шведских рыцарей

2) земли ливов и эстов вошли в состав Новгородской земли

3) монголы отказались от завоевания Новгорода

4) Ливонский орден захватил Новгородскую землю

4. Ледовое побоище произошло в:

1) 1240 г. 3) 1223 г.

2) 1242 г. 4) 1236 г.

5. На прибалтийских землях немецкие рыцари объединились в орден:

1) Меченосцев (Ливонский)

2) Тамплиеров

3) Госпитальеров (Иоаннитов)

4) Доминиканцев

6. Главный результат Ледового побоища:

1) разгром Ливонского ордена

2) Русь потеряла северо-западные земли

3) Русь завоевала выход к Балтийскому морю

4) был отражен натиск северо-западных соседей на Русь

7. В отрывке из документа: «Много потрудившись за земли Руси, за Новгород и за Псков, за все великие княжения, отдавал живот свой и за православную веру», — речь идет о князе:

1) Андрее Боголюбском

2) Данииле Галицком

3) Александре Невском

4) Владимире Мономахе

8. В отрывке из документа: «Великий же князь... занял все пути к Пскову и взял внезапно город, и захватил немцев и чудь и наместников немецких, и в оковах отправил в Новгород, а Псков освободил от плена», — речь идет о событии, произошедшем в:

1) 1223 г. 3) 1242 г.

2) 1237 г. 4) 1252 г.

Задания

1. Впишите название водного объекта, вошедшего в историю в связи с описываемым событием.

«Александр рассказывал после о подвигах шестерых мужей из дружины своей: один из них, Гаврило Олексич, прорвался вслед за бегущим Биргером до самого корабля его, был низвергнут с конем в воду, но вышел невредим и опять поехал биться».

2. Расположите события в хронологической последовательности.

A. Сражение на Чудском озере

Б. Невская битва

B. Вторжение войск Батыя в Рязанское княжество

Г. Женитьба князя Владимира на принцессе Анне

Д. Образование Монгольского государства

3. Соотнесите даты и фрагменты документов.

1 1237 г.

2 1238 г.

3 1240 г.

4 1242 г.

А. «И была сечь великая с шведами, избили множество шведов...»

Б. «И бил их Евпатий так нещадно, что и мечи притуплялись, и брал он мечи татарские, и сек ими».

В. «В субботу Мясопустную начали... татары готовили лес и до самого вечера ставили пороки [стенобитные орудия], а за ночь огородили весь город Владимир тыном...»

Г. «И слышен был треск от ломающихся копий и звук от удара мечей, так оно и лед на замерзшем озере подломился»

Відповідь:

еред дослідників відсутній єдиний погляд про час і місце виділення з українофільства як феномену політичного українського руху. Також дискусійним є питання про основні рушійні сили його формування.

У своєму досліджені «Українство в Росії: Новійші часи.» Володимир Дорошенко розділяє розвиток українського руху в Росії на три етапи. Перший, Полтавсько-Харківський, тривав з кінця XVIII ст. до 40-х років XIX ст. Саме тоді, у 1791, козацька старшина направила Василя Капніста до Німеччини шукати до проти «російської тиранії», котра брутальною рукою скасувала українські вольності. Другий, Петербурзько-Київський, тривав в 40-х роках. В 70-х роках рух переноситься до Києва. Відтоді, на його думку Київ стає столицею новітнього українського руху.[3] Подібні стадії виділяв і М.С. Грушевський.

Початок

Детальніше: Новгород-Сіверський патріотичний гурток та Малоросійське таємне товариство

Василь Капніст

Відокремлення українців із християнського загалу Речі Посполитої відбувалося на ґрунті української етнічної ідентичності в ході: піднесення ролі міст як інтелектуальних центрів; пошуків релігійного порозуміння між православними і католицькими конфесіями; поширення протестантського руху і реформаційного вільнодумства в умовах утисків як на Заході так і на Сході Європи; розвитку православних церковних братств і відповідної шкільної освіти; загострення боротьби православної церкви з католицькою; боротьби козацтва за своє самоутвердження та виникнення союзу козацтва з православною церквою. Могутній поштовх процесам само-ідентифікації українських вищих в суспільства з українською людністю, з українською територією та з українськими релігійними цінностями був даний національною революцією 1648–76. Однак, після прийняття Гетьманщиною протекції московського царя ці процеси поступово почали згасати. Козацька еліта віддавала перевагу не стільки політичній чи етнорелігійній ідентичності, скільки становій, добиваючись урівнення себе в правах з російським дворянством[4].

Поштовхом до відродження української національної ідентичності стали загальноєвропейські історичні зміни 18 ст. Вони збудили в української еліти потребу знайти свою «українську правду». І хоча цей пошук спочатку підпорядковувався передусім становим інтересам української козацької старшини, однак створення українською елітою власного історичного міфу (найвиразніше представленого в анонімній «Історії Русів») та консолідація навколо ідей республіканізму дали їй можливість вийти за межі корпоративних інтересів і закласти наріжні камені в процес формування модерної української нації[5][6].

У квітні 1791 року Василь Капніст разом зі своїм братом Петром за дорученням українських патріотичних кіл (Новгород-Сіверського патріотичного гуртка) перебував у Берліні. Він вів переговори з представниками пруських урядових кіл, про можливість надання до українському національно-визвольному рухові у випадку відкритого збройного виступу проти російського самодержавства.

1821 року Василь Лукашевич заснував Малоросійське таємне товариство, що ставило собі за мету створення української самостійної держави.. Осередки товариства існували в Києві, Полтаві, Чернігові та інших містах. Малоросійське таємне товариство мало тісні зв'язки з Товариством Об'єднаних Слов'ян і польськими патріотичними організаціями, зокрема товариством Темпляри. В 1826 членів Малоросійського товариства було заарештовано.

Пояснення:

Потреби римського суспільства породили багато типів споруджень: амфітеатри, терми, тріумфальні арки, акведуки й ін. На римському ґрунті одержали нове архітектурне рішення палаци, особняки, вілли, театри, храми, мости, надгробні пам'ятники. Раціоналізм, що лежить в основі римської архітектури, виявлявся в просторовому розмасі, конструктивній логіці і цілісності гігантських архітектурних комплексів, строгій симетрії і чіткості. Саме в області архітектури римське мистецтво виробляло свої найбільші інновації. Оскільки Римська імперія поширювалася на таку велику територію і включала в себе так багато урбанізованих територій, римські інженери розробили методи побудови міста у великих масштабах, включаючи використання бетону. Масивні будівлі, такі як Пантеон і Колізей, ніколи не могли бути побудовані з попередніми матеріалами і методами. Хоча бетон був винайдений тисячі років тому на Близькому Сході, римляни розширили його використання від укріплень до їх найбільш вражаючих будівель і пам'ятників, використовуючи силу матеріалу і низьку вартість . Бетонна серцевина була покрита штукатуркою, цеглою, каменем або мармуровою фанерою, а декоративна поліхромна і золотиста скульптура часто додавалися для створення сліпучого ефекту сили і багатства. З поширенням римського панування на Грецію й елліністичні держави в Рим проникнули витонченість і розкіш елліністичних міст. Приплив багатств із завойованих країн протягом III—I ст. до н. е. змінили натуру римлян, породжуючи серед панівних класів марнотратство. Ввозилися у величезній кількості знамениті грецькі статуї і картини грецьких майстрів. Римські храми, палаци перетворилися у свого роду музеї мистецтва. Захоплення грецьким мистецтвом проявилося насамперед у звертанні до ордерної системи. У той час як у грецькій архітектурі ордер відігравав конструктивну роль, у Римі він використовувався головним чином у декоративних цілях.

Объяснение: