Його правилом було: "війна годує війну".
Спустошивши одну територію, Валленштейн просувався зі своєю армією далі, поповнюючи свої війська жадібними до бандами найманців. Його війська завдали ряд поразок датчанам і військам протестантських князів. Валленштейн почав володарювати у Північній Німеччині. Загрожуючи Копенгагену, він примусив датського короля попросити миру.
У 1629 р. у Любеку було укладено мир. Данія не втратила своїх територій і зобов'язалася не втручатися у справи Німеччини. Імператор мав тепер сильну армію. Валленштейн почав будувати флот, мабуть, вирішивши вступити в боротьбу за панування над північними морськими шляхами.
Усі північні країни й особливо Швеція виступили проти дій Валленштейна. Його успіхам гостро заздрили католицькі князі, які боялися, що він позбавить їх прав на користь імператорів. Імператор і сам боявся свого полководця, який очолював віддані йому війська. Валленштейн діяв дедалі незалежніше. Імпера¬тор звільнив Валленштейна зі служби.
