Кри́мські тата́ри (крим. qırımtatarlar, в однині — qırımtatar) або кри́мці (крим. qırımlılar, в однині — qırımlı) — східноєвропейський тюркський народ, що історично сформувався в Криму; разом з малочисельними караїмами та кримчаками кримські татари відносяться до корінного населення Кримського півострова[5][6]. Розмовляють кримськотатарською мовою, яка належить до тюркської групи алтайської мовної сім'ї.
Проживають на півдні України (переважно в АР Крим, а також в Херсонській та Запорізьскій області — понад 250 тис. за переписом 2001 року, близько 300 тис. за оцінками на 2012 рік[7]), у Туреччині (від 150 тис. до 1 млн[8]), Румунії (20 тис., 2011), Узбекистані, Росії (найбільше — у Краснодарському краї), 2,4 тис., 2010), Болгарії (бл. 1 тис., 2011). За даними місцевих кримськотатарських організацій кримськотатарська діаспора в Туреччині налічує сотні тисяч осіб, однак точні дані її чисельності відсутні, оскільки в Туреччині не публікуються дані про етнічний склад населення країни. Загальна кількість жителів, чиї предки в різний час імігрували до країни з Криму, оцінюється в Туреччині в 4-6 млн, але більшість цих людей вже асимілювалися і вважають себе не кримськими татарами, а турками з кримськими корнями (або зовсім не пам'ятають своїх корінь)[9].
Переважна більшість кримських татар — мусульмани-суніти ханафітського мазхабу.
политиков и деятелей культуры рассчитыватьсяла, что после победы над наполеоном их народ наконецполучит государственное единство и политическуюсвободу. но ни надежды не оправдались. создан по решению венскогоконгресса союз существовал только на бумаге,поскольку не имел единого правительства,общего законодательства и вооруженных сил. союзный сейм, который под председательством представителя австрийской империисборався во франкфурте-на-майне,реальной власти не имел. каждая из союза имела своего монарха, правительство, армию, денежную систему и собственные таможенные тарифы. в государств существовали абсолютные монархии, при которых граждане не имели никаких политических прав и свобод.
политическая раздробленность мешалатакже развитке страны. на тех землях,во время наполеоновских войн входили в состав империи, начался процессраскрепощение крестьян. однако теперь его было свернуто. это сдерживало развитиесельского хозяйства и формирования рынка свободной рабочей силы. развитиюпромышленности и становлению единого национальногорынка мешало существование таможенных границ между многочисленными государствами.промышленная революция началась вгермании в 30-х pp. - позже, чем в и франции.самойших успехов промышленное производство достигло в трехрайонах: рейнско-вестфальский, саксонии '. росту горной промышленности способствовало использование машин и введешьния технических изобретений. в 1822 г. во всейгермании работало только две паровыемашины, 1847 г. - более тысячи. в 1835 г. в стране была построена перваяжелезную длиной всего 6 км.это было на десять лет позже, чем в , и на пять, чем во франции.
в 1834 г. 18 государствобъединились в таможенный союз, участники которого отменялась пошлина на товары, ввозимые.однако это не решало сложных проблем.
потребности развитиягермании требовали преодоления раздробленности страны.
