КРЕСТЬЯНСТВО – одна из исторически первых появившихся на земле социальных групп, занятая натуральным или натурально-товарным сельскохозяйственным производством на базе семейного хозяйства (двора), существующая в специфическом природном и культурном контекстах, а также отличающаяся особым типом ментальности и подчиненным положением по отношению к власти и иным социальным группам. Возникновение крестьянства относится ко времени, когда человек от занятий охотой и собирательством перешел к целенаправленному одомашниванию животных и выращиванию культурных растений. В 19 в. по мере развития капитализма в Европе и США в общественной мысли усилились представления о неизбежном закономерном исчезновении крестьянства в связи с проникновением научно-технического прогресса в сельскохозяйственное производство и национализации сельскохозяйственных земель. В особенности сильны эти представления были в марксизме. Земледелие, как и промышленность, согласно К.Марксу и Ф.Энгельсу, уже достигло такого уровня развития, что требует немедленного перехода в руки всего общества (Маркс К.,
Помер Мономах 19 травня 1125 р. в 73 році життя. Прожив більш-менш стільки, що Ярослав Мудрий, але на великокняжому столі просидів (формально) тільки дванацять літ. Фактично, то на широкій арені української політики виринув він іще за життя свого батька й вже тоді виявив стільки енергії, що не було сумніву, що він, а не хто інший з князів стане в очах громадянства справжнім ідеалом князя-володаря. Літопис називає його «благовірним, христолюбивим, великим, чудним, святим і добрим». Але тими прикметами не вичерпується характеристика Мономаха так само, як мало що нам говорить про цього володаря, войовника й дипльомата похвала духовенства, мовляв він «любив митрополитів, єпископів та чорноризців». Це була прикмета всіх розумних князів, що хотіли забезпечитися проти опозиції з боку всевладного духовенства. Мономах, це була надто багатогранна особистість, щоби її можна охопити одним реченням чи сухим вичисленням прикмет, як це робить літопис. Куди краще характеризує себе сам Мономах у своїм «Поученню дітям», що є життєписом Мономаха, прибраним у дуже цікаву, приповідну форму.
