Розпад імперії Карла Великого почався майже відразу після його смерті в 814 році. Однак вона стала тільки каталізатором, адже основна причина полягала в тому, що до цього часу завершувався процес європейської феодалізації. Каролінґи об’єднали безліч земель під своєю долонею завдяки тому, що їх численним васалам до певного історичного моменту було вигідно підтримувати імператорську владу.
Розпад імперії
Людовик Благочестивий, син Карла, ним же самим і коронований, через три роки після смерті батька розділив його володіння між власними синами, так що вже в 817 році імператору належала тільки верховна влада.
Однак це розділ не був останнім – він породив ще кілька, результатом яких стало безліч смут. Уже після смерті Людовика (це сталося в 840 році), його сини з’їхалися в Верден і домовилися про остаточний розподіл земель. Ув’язнений в 843 році Верденский договір (дата його укладення стала датою юридичної розпаду імперії) визначав кордони держав по народностям – французької, італійської та німецької. Відповідно, фактично він став основою для утворення відповідних європейських держав.
Треба сказати, що такий розпад на велику кількість політичних одиниць, часто дрібних, був обумовлений зміною положення феодалів по відношенню до централізованого управління: вони стали фактично незалежними від неї, мали власні армії і успішно справлялися з придушенням повстань закріпачених селян. Оскільки в той час панувало натуральне господарство, поділ стало неминучим. Ці причини, в основному, і викликали процес поділу.
Объяснение:
Средневековые города были окружены высокими стенами с башнями, а также глубокими ямами для защиты от нападения снаружи. В случае нападения горажане города состовляли военное ополчение. Стены ограничивали рост города, поэтому улицы делались крайне узкими, а верхние этажи домов нередко выступали над нижними. Узкие и кривые улицы городов были часто полутёмными. . Мусор и нечистоты в городах обычно сбрасывали в реки или в близлежащие рвы, а то и вовсе на голову прохожим. В городах из за нечистот часто вспыхивали эпидемии, которые переносили как и тараканы с крысами, так и бродяги, часто бывали и пожары которые легко перекидывались с крыши на крышу и часто люди не успевали потушить и если город маленький сжигал добрую половину города .Основное население средневековых городов составляли ремесленники. Ими становились крестьяне, бежавшие от своих владельцев или уходившие в города на условиях выплаты владельцу оброка. Становясь горожанами, они постепенно освобождались от личной зависимости феодалу. Если бежавший в город крестьянин жил в нем в течение определенного срока, обычно — один год и один день, то он становился свободным. Лишь в дальнейшем в городах появились купцы. Хотя основная масса горожан занималась ремеслом и торговлей, многие жители города имели свои поля, пастбища и огороды вне городских стен, а отчасти и в черте города. Мелкий скот (козы, овцы и свиньи) нередко пасся прямо в городе, причём свиньи поедали мусор, остатки пищи и нечистоты, которые обычно выбрасывались прямо на улицу.
