Эпоха Просвещения занимает исключительное место в истории культуры. Хронологические рамки данной эпохи определены немецким ученым В. Виндельбандом как столетие между Славной революцией в Англии (1689) и Великой Французской революцией (1789). Необходимо отметить приоритет Англии в формировании идеологии и культуры европейского Просвещения, причем не следует забывать о неоднородности, глубоких отличиях и специфике проявления идей Просвещения в отдельных странах.
Европейское Просвещение — вполне конкретный комплекс идей, подивший определенную систему культуры. Здесь уже можно вести речь об изменениях в сознании огромной массы людей. Они, по словам - Канта, вышли "из состояния своего несовершеннолетия" и были захвачены потоком новых идей, что привело к рождению нового типа культуры. Культура эпохи европейского Просвещения имеет ряд специфических черт.
Во-первых, для философии эпохи Просвещения характерен деизм (учение о Боге как творце вселенной, которая после ее создания подчинена естественному, закономерному ходу событий). Деизм открывает возможность выступать против религиозного фанатизма и христианской церкви, за свободу совести и освобождение науки и философии от церковной опеки. Представители деизма (Вольтер и Руссо во Франции, Дж. Локк в Англии и др.) противопоставляли вере разум. В эпоху Просвещения христианство теряет свою силу, проявляется стремление освободить разум от церковного влияния.
Объяснение:
Основна причина утворення козацтва закорінена в тих соціально-політичних умовах, які склалися на українських землях у другій половині XV-XVI ст. Польща і Литва все більше обмежували самоврядування українських земель, аж до ліквідації залишків їхньої автономності. Посилювалась експансія католицизму. Водночас зміцнювався клас феодалів - шляхетство, внаслідок чого його землеволодіння на Україні розширювались. А становище українського населення погіршувалось з кожним роком.Помітну роль у формуванні козацтва відіграло розширення господарської діяльності українського народу, освоєння степової зони, що базувалось на вільній праці. Вільний труд на вільній землі є невіддільним від самої суті козацтва і становить одну з його фундаментальних рис.
