Дивлячись про який період часу йдеться.рим. культурний рівень серцевини держави, що розташовувалася на території нинішньої італії, був нижче рівня культури деяких підкорених народів. багато римляни запозичили в етрусків, але найбільше - у греків. з їх культурою римляни познайомилися дуже рано в грецьких поселеннях південної італії. навіть багато свої вірування і міфи римляни запозичували у греків. рання грецька колонізація апеннін вплинула на розвиток архітектури античної італії.римляни навчилися будувати з каменю арки, прості склепіння і куполи для перекриття будівель, вони також почали використовувати для скріплення каменів вапняний розчин. римляни перейняли грецькі колони.збагачення за рахунок колоній викликало тягу аристократії до розкоші та обігу до елліністичної культури. у римі вивчається грецька мова, філософія, багаті домівки повняться творами грецького мистецтва. планування багатою садиби включає в себе і римсько - етруська атріум, і грецький перистиль.інтенсивна забудова риму призвела до освоєння незручних горбистих територій. перед будівництвом рельєф оброблявся терасами; терасові будинки і храми набувають регулярні осьові композиції на відміну від грецьких принципів вільної розстановки будівель на рельєфі.
Объяснение:
Объяснение:
Казахская литература (каз. Қазақ әдебиеті) — литература на казахском языке. Письменная казахская литература возникла в XVI веке
Казахская устная литература XV—XIX веков Править
История казахской национальной литературы начинается в XIV-XV веках, в результате формирования казахского народа и образования казахской государственности[1].
В истории казахской литературы поэзия и поэтические жанры занимают главенствующее положение. В развитии казахской поэзии чётко прослеживаются три периода:
— период жырау (XV век — первая половина XVIII века);
— поэтический период (вторая половина XVIII века — первая половина XIX века);
— период айтысов (вторая половина XIX века — начало XX века)[3].
Наиболее ранние произведения казахского устного народного творчества, чьё авторство можно считать установленным, относятся к XV веку. В XVI—XVII веках были хорошо известны сочинения легендарного Асан Кайгы, акынов Доспамбета, Шалкииза, а также Бухар-Жырау Калкаман-Улы, автора острых политических стихотворений. В Казахстане сложилась традиция проведения песенно-поэтических состязаний между акынами — так называемых айтысов. Стали выделяться такие жанры песен, как толгау — философское размышление, арнау — посвящение и т. д. В XVIII—XIX веках в творчестве казахских акынов Махамбета Утемисова, Шернияза Жарылгасова, Суюнбая Аронова появляются новые темы — призывы к борьбе против баев и биев. В то же время акыны Дулат Бабатаев, Шортанбай Канаев, Мурат Монкеев представляли собой консервативное направление, идеализируя патриархальное и восхваляя религию. Акыны второй половины XIX века — Биржан Кожагулов (Биржан-сал), Асет Найманбаев, Сара Тастанбекова, Джамбул Джабаев и др. — использовали айтысы как форму выражения общественного мнения, отстаивая социальную справедливость.
