ОЧЕНЬ Напишите эссе на тему «Как протест Мартина Лютера в Виттенберге изменил Европу?»

С использованием терминов:

«гуманизм». «реформация». «протестантизм». «лютеранство». «кальвинизм». «иезуитский орден».

П’ять років тому, в лютому 2014 року, розпочалася російсько-українська війна. Російська Федерація, порушуючи норми та принципи міжнародного права, двосторонні та багатосторонні угоди, анексувала Автономну Республіку Крим і Севастополь, окупувала окремі райони Донецької та Луганської областей. Приблизне число жертв в Україні від бойових дій оцінюють від 30 до 35 тисяч. Із них – понад 7 тисяч загиблих (цивільних і українських військових). Майже 1,5 мільйона мешканців Сходу України вимушено покинули домівки. Знищено інфраструктуру окупованих регіонів, 27 % промислового потенціалу Донбасу незаконно переміщено до Росії.

Для більшості громадян України напад Росії став шоком. Проте російсько-українське протистояння має глибоке історичне коріння. Поглинення України, її матеріальних та людських ресурсів – одна з ключових передумов розгортання російського імперського проекту. Витоки сучасної російсько-української війни можна віднайти в період становлення Російської імперії та її протистояння з українською державою у формі Гетьманщини. Своєрідною відправною точкою збройного конфлікту стала Конотопська битва 1659 року, де українські війська гетьмана Виговського розбили московське військо. Важливим етапом протистояння була Полтавська битва 1709 року, перемога у якій царя Петра І забезпечила закріплення російського  впливу на теренах Гетьманщини і пришвидшила процеси створення Російської імперії.

Подальший процес становлення та розширення імперської Росії завжди супроводжувався війнами з Україною. Росія прагнула знищити нашу суб’єктність. Історія стосунків українського та російського народів – це літопис воєн, визвольних повстань українців і послідовної політики русифікації та асиміляції українців.

Без преувеличения можно сказать, что самая выдающаяся правительница России – она, Екатерина Великая. Хотя ее положительную роль и оспаривали такие авторитеты в русской культуре, как А. С. Пушкин (назвавший ее «Тартюфом (лицемером) в юбке» ) и М. И. Цветаева. 
Ясно для всех одно: судьба Екатерины Великой и ее роль в истории нашей страны чрезвычайно интересны и значительны. 
Ни капли русской крови не было в этой женщине, и, тем не менее, она решительно разорвала всякие контакты с немецкой родней, не пустила к жирному русскому пирогу ни мать, ни родного брата. Она сделалась русская «казанская помещица» ! 
Екатерина всячески подчеркивала связь с Россией, ходила в платье, похожем на сарафан, и любила общаться с деревенскими бабами, пока закладывали лошадей. Бабы обнимали и целовали ее, а она потом не могла отмыться от угля и свеклы, которыми сельские модницы красили брови и щеки! Зато, как говаривала Екатерина, из этого общения она порой узнавала больше, чем из бесед с учеными людьми. 
Будучи отчаянной графоманкой, Екатерина, тем не менее, многое сделала для развития русской культуры и русского литературного языка. Мало кто помнит, что именно ей принадлежит попытка первого перевода «Илиады» Гомера на русский язык! 
По-русски Екатерина говорила с акцентом всю жизнь, но язык своей новой отчизны она изучила досконально и со всеми нюансами. Когда в 1788 году шведы вплотную приблизились к Питеру, она жаловалась в письмах, что все ее хорошие полководцы остались на юге, а она вынуждена оборонять столицу с «одними бздунами» . 
Главными направлениями ее внешней политики были западное и южное. На Западе она прирастила к России украинские и белорусские земли, а заодно много сделала для ликвидации польской национальной государственности. 
Но особенно важен был для нее Юг, выход к Черному морю. Благодаря талантам А. Суворова, П. Румянцева, Г. Потемкина, Ф. Ушакова и других здесь были одержаны решительные победы. Россия присоединила Новороссию и Крым. Задачей ближайших двух поколений Екатерина поставила завоевание Турции и восстановление Византийской империи. Эту идею ей, кстати, подкинул Вольтер. 
Екатерина предприняла в 1787 году грандиозное путешествие на юг в сопровождении австрийского императора и иностранных послов. Она демонстрировала им мощь и богатство своей державы. «Царица может себе позволить то, о чем ни мы в Австрии, ни во Франции не можем даже мечтать! – брюзжал австрийский император Иосиф II. – Иметь такие людские ресурсы, такую власть… Да она может выпустить кожаные деньги и велеть считать их золотыми! »