Значний внесок у поширення гуманістичних ідей у Польщі зробив Філіп Каллімаха, який працював у Краківській академії. З Німеччини та Нідерландів, в основному через портовий Гданськ, на польські землі поширився вплив Реформації. Добру пам'ять у суспільстві залишила діяльність відомого німецького гуманіста Конрада Цельтиса - вихователя дітей короля Казимира Ягеллончика.
Після нетривалого занепаду, у 1400 р. відновила свою діяльність Краківська академія, яка поступово перетворилася на справжній науковий, навчальний та культурний центр, де відбувалося формування багатьох поколінь польської інтелектуальної еліти. Свого часу з ініціативи короля Владислава II Ягелло та його дружини Ядвіги був заснований спеціальний фонд для до академії, яка згодом дістала назву Ягеллонського університету. Найбільше уваги в навчальних планах цього закладу приділялося вивченню природничих наук, насамперед - математики й астрономії. Студенти вивчали також географію, теологію, філософію, право, граматику, риторику, поетику тощо.
В академії зародилася польська правова школа. Один із її представників ректор академії Павел Владкович зажив слави своїм виступом на церковному соборі в Констанці, де він захищав Яна Гуса. В академії під наглядом видатних астрономів Марціна Круля і Войцеха з Брудзьоеа у 1491-1495 рр. навчався Миколай Копернік (1473-1543). Своїм трактатом "Про обертання небесних сфер" М. Коперник здійснив справжню революцію в астрономії, довівши що Земля обертається навколо Сонця, а не навпаки. В академії було здійснено спробу розробити правила польської літературної мови, а Якуб Паркош написав перший трактат з орфографії. Інтерес до географії знайшов утілення у трактаті Мацея з Мехова "Про дві Сарматії". Хроніст Бернард Вановський намалював кілька великих карт Європи.
У Краківській академії розпочав свою творчу діяльність і Ян Длугош (1415-1480), наукова праця якого "Історія Польщі (Щорічники або хроніка славного Польського королівства)" вважається вершиною польської середньовічної історіографії. Автор використав документи, хроніки й свідчення безпосередніх учасників важливих подій, завдяки чому "Щорічники" й досі залишаються цінним джерелом при вивченні польської минувшини. Певного поширення набули історичні праці М. Бельського, М. Кромера, Л. Гурницького.
Важливу роль у розвитку освіти і культури відіграло виникнення друкарства. Перша в Польщі друкарня відкрилася 1474 р. у Кракові. Тут видавалася як релігійна, так і світська література, документи сейму, закони, у тому числі й польською мовою. Серед видань того періоду слід виокремити трактат "Меморіал про устрій Речі Посполитої" доктора права Яна Остророга (1436-1501) та працю Анджея Фрича-Моджевського (1503-1572) "Про виправлення Речі Посполитої". Згадані вчені були видатними теоретиками державного права й виступали послідовними прихильниками централізації і зміцнення Польщі. Бурхливий розквіт переживала література, найвизначнішими представниками якої були фундатори польської літературної мови - Миколай Рей і Ян Кохановський.
1) не могу сказать точно
2 Точное место рождения Петра неизвестно; некоторые историки указывали местом рождения Теремной дворец Кремля, а согласно народным сказаниям Пётр родился в селе Коломенское, указывалось также и Измайлово.Отец — царь Алексей Михайлович — имел многочисленное потомство: Пётр I был 14-м ребёнком. Побыв год с царицей, он был отдан на воспитание нянькам. На 4-м году жизни Петра, в 1676 году, умер царь Алексей Михайлович. Опекуном царевича стал его сводный брат, крёстный отец и новый царь Фёдор Алексеевич. Пётр получил слабое образование, и до конца жизни писал с ошибками, используя бедный словарный запас. Это было обусловлено тем, что тогдашний патриарх московский, Иоаким, в рамках борьбы с «латинизацией» и «иноземным влиянием» отстранил от царского двора учеников Симеона Полоцкого, который обучал старших братьев Петра, и настоял на том, чтобы обучением Петра занимались хуже образованные дьяки Н. М. Зотов и А. Нестеров.
3) Петр I – фигура противоречивая, сложная. За ручной труд он брался при всяком представлявшемся к тому случае. В молодости, когда он еще много не знал, осматривая фабрику или завод, он постоянно хватался за наблюдаемое дело. Ему трудно было оставаться простым зрителем чужой работы, особенно для него новой. Успехи в разных ремеслах поселили в нем большую уверенность в ловкости своей руки: он считал себя и опытным хирургом и опытным зубным врачом. Петр был честный и искренний человек, строгий и взыскательный к себе, справедливый и доброжелательный к другим, но по направлению своей деятельности он больше привык общаться с вещами, с рабочими орудиями, чем с людьми, а потому и с людьми обращался, как с рабочими орудиями, умел пользоваться ими, быстро угадывал, кто на что годен, но не умел и не любил входить в их положение.Он сознавал, что он – абсолютный монарх. Петр мог появиться в любом уголке Петербурга зайти в любой дом и сесть за стол, не брезгуя самой простой пищей. Не оставался он равнодушен к народным развлечениям и забавам. Петр был человеком высокого роста (исследователи называют 204см), но отнюдь не богатырского сложения (размер одежды 48-50, обуви – 39-40) Судя по всему, не отличался он и крепким здоровьем, был подвержен простудам и ежегодно тяжело болел.
4) Он окружен совершенно простым народом. (см. п. 3) Вроде как относился он ко всем нормально, не был он и тираном. Однако советую уточнить. 5) Пётр развернул масштабные реформы российского государства и общественного уклада. Он поставил перед собой довольно много задач, но главной из них была расширение территорий России в Прибалтийском регионе. 6) Государственные реформы, упразднение старого летоисчисления, введение регулярной армии, упорядочение системы центральных и местных органов власти,табель о рангах, упразднение боярской думы, учреждение сената, упразднение патриаршества - церковь стала подчиняться государству, и многое, многое другое. 7) Я оцениваю его как выдающегося политикаи реформатора, он сделал много нужных реформ. Советую прочитать другие мнения историков.
Ух! Надеюсь я