Громадяни Риму – були особами з правами, коли обидва батьки були громадянами Риму, або хоча один з них, як правило, мати, яка отримувала права при одруженні. В іншому випадку громадянство могло бути надане народом, згодом генералами та імператорами. До ІІІ століття до нашої ери плебеї здобули рівні права виборців з патриціями. Однак, значення виборчого права було пов'язане з багатством, оскільки римські збори були організовані за майновим принципом. Цивітас (сivitas) також включав такі права, як jus honoum (право на державну посаду) та jus militiae (право військової служби), хоча ці права також обмежувались за майновим принципом.
Коли Рим розширив свій контроль в Італії, ті, хто проживав у громадах з латинськими правами (статус, який спочатку надавали містам Лаціо) або в муніципалітетах (автономні громади), могли керувати своїми місцевими справами, користуючись більшістю прав римського громадянства, крім права голосу. Також латинські союзники, які переїхали до Риму, назавжди отримали повне громадянство. Союзники, прив'язані до Риму договором, зазвичай не мали права римських громадян, але вони були зобов'язані проходити військову службу та сплачувати податки чи данину, залежно від умов договору.
Починаючи з правління Юлія Цезаря римські права були поширені на провінцій, але не масово; надання римського громадянства солдатам та аристократам провінційного походження пришвидшило темпи романізації в західних провінціях. Значення римського громадянства зменшилося в імперії, оскільки військова служба вже не була обов'язковою, а виборче право було скасовано ліквідацією республіканського уряду. У 212 р. Едиктом Каракалли надав громадянство всім вільним жителям імперії.
Чи був такий розподіл справедливим? З точки зору, що всі люди з народження рівні та вільні, то ні. Є більш достойні люди із бідних верств, ніж багаті та знатні. Однак, з погляду на ті історичні обставини, мати права освіченим та багатим людям обирати/керувати державою та іншими справами перешкоджало від влади бідних, які не сильно розбиралися у процесах та бажали лише матеріальної наживи.
Объяснение:
Объяснение:
1.Новых успехов достигло горное дело страны. Увеличилась добыча железа и меди. Улучшились плавки железа, происходившей в печах, куда воздух подавался мехами, приводимыми в движение при водяной энергии. Появились механические молоты, применение которых было крупным достижением в области средневековой металлургии. Большое значение получили в XIV в. новые разработки залежей серебряной руды в районе Кутна-Горы. Эксплуатация Кутногорских, Йиглавских и других серебряных рудников облегчила, в частности, развитие монетного дела. Пражский грош стал основной монетной единицей обращения и получил распространение также в Германии, Польше и Великом княжестве Литовском. В довольно значительном количестве в Чехии добывалось и золото.
2.Сопротивление чешских крестьян нараставшему феодальному гнёту выражалось в усиленном бегстве крестьян из феодальных поместий, в отказе выполнять вводимые вновь повинности и платить повышенные поборы. Имели место и более активные формы борьбы — поджоги господского хлеба и усадеб, угон скота и т. д. Борьба крестьян, а также ремесленников и плебса чешских городов против феодального гнёта принимала и форму народно-еретических движений. В XIV в. эти движения были настолько частыми, особенно в Южной Чехии, что пражский архиепископ учредил специальный трибунал для расправы с еретиками.
3.Он считал неприемлемым очень многое в практике католической церкви:
- например, индульгенции
- призывал к отмене платы за церковные требы
-обличал симфонию духовенства: принцип (идеал) взаимоотношений между церковной и светской властью, заключающийся в том, что светская и церковная власти находятся в состоянии согласия (гармонии) и сотрудничества (синергии) , по аналогии с Божественной и человеческой природой Христа, «нераздельны и неслиянны, с которой еще в XI в. начали бороться клюнийские монахи.
Естественно, Ян Гус не мог пройти мимо наболевшего для Чехии национального вопроса, выступая против немецкого засилья во всех областях общественной жизни Чехии.
4.Умеренных поддерживали-зажиточное население,шляхта,городская верхушка.Таборитов поддерживали-городская беднота,крестьяне.
5.Гуситы были сплачены.У них была своя тактика:вырывали окопы,использовали огнестрельное оружие.А среди крестоносцев были постоянные раздоры
