Крестьянская реформа 1861 г., отменившая крепостное право, положила начало капиталистической формации в стране.
Основной причиной крестьянской реформы явился кризис феодально–крепостнической системы. Крымская война 1853–1856гг. обнаружила гнилость и бессилие крепостной России. Вобстановке крестьянских волнений, особенно усилившихся во время войны, царизм пошел на отмену крепостного права.
В январе 1857г. был образован Секретный комитет под председательством императора АлександраII "для обсуждения мер по устройству быта помещичьих крестьян", который в начале 1858г. был реорганизован в Главный комитет по крестьянскому делу. Тогда же были образованы и губернские комитеты, которые занялись разработкой проектов крестьянской реформы, рассматриваемых Редакционными комиссиями.
Єлизавети І
Серед її радників був Вільям
Сесіл, лорд Берлі, який сорок років був першим міністром при дворі королеви Єлизавети І. Але своїм радникам та фаворитам вона не давала багато влади і вміла відстоювати свої верховні королівські права та привілеї.
У релігійній сфері Єлизавета І прагнула не впадати в крайнощі своїх попередників. Вона добилася остаточного утвердження Англіканської церкви, подібно до свого батька, однаково переслідувала і католиків, і пуритан тобто протестантів, що не належали до Єпископальної церкви.
Англія в час її правління досягла процвітання в промисловості і торгівлі. Багато нідерландців, рятуючись від релігійних гонінь Філіпа II, оселилися в Англії і сприяли покращенню тутешньої мануфактури (особливо полотняної, вовняної мануфактури і з виробництва металевих виробів). Морська торгівля англійців поширилася майже на всі відомі моря. Англійські моряки здійснили цілий ряд успішних експедицій, відкриваючи нові шляхи і засновуючи колонії (Форбишер, Джон Дейвіс, Френсіс Дрейк, який здійснив другу навколосвітню подорож, і Уолтер Рели, який заснував першу колонію в Північній Америці).
Одним з її перших політичних досягнень була підтримка відокремлення англійської протестантської церкви від Риму, та встановлення монарха Англії верховним опікуном (Акт про Верховенство 1558 року). Єлизаветинська релігійна угода строго дотримувалася під час її правління й пізніше переросла в теперішню Англіканську церкву. Очікувалось, що Єлизавета вийде заміж, але, незважаючи на повторні петиції з парламенту, вона відмовилась. Мотиви цього вибору невідомі та стали темою багатьох дискусій. З часом, Єлизавета уславилась своєю незайманістю, спричиняючи утворення культу особистості, в якому її прославляли в тогочасних портретах, парадах та літературі.
За стилем правління Єлизавета була стриманішою ніж інші Тюдорські монархи. Одним з її девізів був «video et taceo» — «бачу, але мовчу». Ця стратегія, не завжди схвалена її радниками, часто рятувала її від невигідних політичних та подружніх союзів. Незважаючи на її обережність в міжнародних відносинах та не надто сповнену ентузіазмом підтримку кількох безрезультатних та не спритних військових кампаній в Нідерландах, Франції й Ірландії, поразка Іспанської Армади назавжди пов'язала її ім'я з однією з найграндіозніших перемог в англійській історії. Не більш ніж 20 років після її смерті, її вже вважали правителькою золотого віку — образ, який досі домінує погляди англійців. Правління Єлизавети відоме як Єлизаветинська ера знаменита, перш за все, квітучою англійською драматургією, очоленою Вільямом Шекспіром і Крістофером Марлоу, та мореплавну доблесть таких англійських шукачів пригод, як Френсіс Дрейк.
