Составить план пунта 2( Речь Посполитая)

Возьми информацию с сайта http://www.vostok-sibir.ru/
Вот например:
В народном изобразительном искусстве в не было самостоятельных художественных произведений — оно служи­ло декоративным целям. Почти у всех коренных народов Восточной Сибири была распространена резьба по дереву. Резьбой украшалась посуда, деревянные предме­ты домашнего обихода у якутов, бурят. Кочевой и охотничий в образ жизни определил стремление к художест­венному оформлению охотничьем одежды и предметов охотничьего снаряжения. Спе­циально мужской профессией считалась чеканка по металлу: мужчины-охотники украшали уздечки, седла, рукоятки ножей национальным орнаментом. Древним ис­кусством якутов является резьба по мамонтовой кости. Женщины почти у всех народов занимались украшением одеж­ды — художественные очень высоко ценились ранее при выборе неве­сты. И мужские и женские костюмы украшались вышивкой, аппликацией на одеж­де и обуви. Аппликацией украшались и войлочные ковры. Сейчас эти народные промыслы не имеют промышленного зна­чения, а сохранились в основном при изготовлении сувениров. Здесь следует упомянуть чеканку по серебру, резьбу по дереву и кости у якутов, бурят (из камня вырезаются шахматы, мундштуки для трубок, пряжки для поясов; из кости — барелье­фы). Женщины украшают национальную обувь кожаными аппликациями.Поскольку основным занятием коренных народов до революции была охота, это определило своеобразие национальной одежды. Она была разной у различных народов, но объединял ее материал, из которого она изготовлялась — мех. Якуты, например, раньше вообще не знали ткани, у других народов она привозилась русскими. Собственное ткачество развито не было. Меховые, главным образом оленьи шкуры обрабатывались, и из них шились рубахи, дошки, малицы, обувь. Сейчас на­циональный костюм в большинстве слу­чаев стал достоянием семейных сундуков, своего рода семейной реликвией. В совре­менную одежду переходят лишь отдельные элементы старинной, главным образом от­делка — вышивка, аппликация и т. д. В по­вседневной жизни и городское и сельское население носит обычный русский костюм и обувь, купленные в магазине. Зимой, конечно, в ходу более утепленный по сравнению с Европейской частью страны комплект верхней одежды: непременные валенки, шапки-треухи, на многих полу­шубки. У северных народов, особенно у оленеводов и охотников, и сейчас сохра­няется зимняя меховая одежда. Длинная малица или совик, сшитые из оленьих шкур, с капюшоном прекрасно защищают от морозов и ветров. Удобны и высокие меховые сапоги — пимы. Этой одеждой, например, в дороге часто пользуются и живущие на Крайнем Севере сибиряки-русские.

Країну охопили заворушення, які вилились у демонстрації, страйки, що носили здебільшого політичний характер.

9 січня 1905 р. за наказом царя було розстріляно робітничу демонстрацію у Санкт-Петербурзі. Загинуло близько тисячі чоловік. Петербурзький розстріл викликав обурення робітників, невдоволення поширилось на армію і село. У січні в імперії застрайкувало 440 тис. чол. (з них на Україні 70 тис. чол.). У червні 1905 р. починаються селянські виступи, які відбулися в 64 з 91 повітів 9 українських губерній.

У червні виступи населення перекинулись і на армію, останню опору режиму. 14 червня повстали матроси броненосця "Потьомкін". На кораблі було піднято червоний прапор. Повсталі, не маючи чіткої програми дій, 24 червня здались румунським властям.

На початку жовтня 1905 р. розпочався всеросійський політичний страйк. Прагнучи придушити його, уряд запровадив військовий стан у багатьох містах, в тому числі Києві і Харкові. Університети було закрито, на фабрики і заводи введено поліцію і війська. В Україні в страйку взяло участь 120 тис. чол.

Під час жовтневого політичного страйку постали політичні організації робітників - ради. Загалом по імперії їх виникло близько 50. В Україні перша рада з'явилась у Катеринославі (очолював Г. Петровський). Згодом ради виникли в Києві, Одесі, Миколаєві, Єнакієвому. Таким чином, у країні одночасно виникли зародки двох типів влади: парламентаризму (Державна дума) і народного самоврядування (ради). Крім рад, в Україні з'явились і профспілки, яких налічувалось близько 80. Вони об'єднували кілька десятків тисяч чоловік.

Відбулись зміни і в розстановці українських політичних сил. У 1905 р. РУП перейшла на марксистські позиції і перейменувалась в Українську соціал-демократичну партію (УСДП, лідери В. Винниченко, С. Петлюра, М. Порш, Л. Юркевич). Восени 1905 р. зі складу УДП виділилась Українська радикальна партія, але вже наприкінці року УДП і УРП об'єднались у УРДП, яка проіснувала до 1908 р., до утворення Товариства українських поступовців (ТУП). На початку 1907 р. із розрізнених гуртків утворилась Українська партія соціалістів-революціонерів (УПСР).

Українці прийняли активну участь у виборах до І та ІІ Державних дум. У І Думі українська громада налічувала 45 депутатів, у ІІ - 47.

У грудні 1905 р. у Донбасі відбулось збройне повстання, яке було швидко придушено. У 1906 р. відбувся новий виступ на Чорноморському флоті під керівництвом лейтенанта П. Шмідта і повстання саперів у Києві під керівництвом Б. Жаданівського. Але зрештою всі ці розрізнені виступи робітників, солдатів, інтелігенції, селян були придушені. У країні запанувала реакція.