ответ: думаю я
1)Бояре: управление землями, придворная служба, воинская служба
Дворяне: воинская служба, государственная служба
Служилые люди: воинская служба
Духовенство: церковная служба
Посадские люди: торговля, ремёсла
Крестьяне: земледелие
2)урочные лета-в исторической литературе,срок давности,до истечения которого владельцы крепостных крестьян имели право обратиться в суд для возвращения им ушедших от них крестьян.
заповедные лета-это годы,в течение которых в некоторых районах Русского гос-ва запрещался крестьянский выход в осенний Юрьев день.
3)Крестьянское общинное самоуправление было выборным во все времена, с раннего средневековья. Община, или мир, решала самые важные вопросы коллегиально и выбирала старосту. Над общиной стояла волость, и там выбирались волостные старосты. Реформы Ивана Грозного были направлены на инкорпорацию этих выборных старост в государственный аппарат; они были кооптированы в качестве местных чиновников, и были введены губные старосты, уровнем выше волостных. Несмотря на то, что губные старосты остались выборными, они уже являлись представителями государства, а не крестянского самоуправления. После петровской реформы губное деление было ликвидировано, как и институт губных старост; на его месте появилось уездное, где управляли уже представители государства - капитаны-исправники, назначавшиеся сверху. У городов в допетровскую эпоху общегородских прав самоуправления не было. Город делился на кремль и посады; кремль был собственностью государства, там проживали бояре и дворяне, и управлялся он наместниками из центра - воеводами. Посады были частями города за стенами, и вот они пользовались самоуправлением, там были свои старосты. После реформ Петра I эта система была ликвидирована и введены единые городские магистраты, каждый из которых управлял уже всем городом.
Розпад імперії Карла Великого почався майже відразу після його смерті в 814 році. Однак вона стала тільки каталізатором, адже основна причина полягала в тому, що до цього часу завершувався процес європейської феодалізації. Каролінґи об’єднали безліч земель під своєю долонею завдяки тому, що їх численним васалам до певного історичного моменту було вигідно підтримувати імператорську владу.
Розпад імперії
Людовик Благочестивий, син Карла, ним же самим і коронований, через три роки після смерті батька розділив його володіння між власними синами, так що вже в 817 році імператору належала тільки верховна влада.
Однак це розділ не був останнім – він породив ще кілька, результатом яких стало безліч смут. Уже після смерті Людовика (це сталося в 840 році), його сини з’їхалися в Верден і домовилися про остаточний розподіл земель. Ув’язнений в 843 році Верденский договір (дата його укладення стала датою юридичної розпаду імперії) визначав кордони держав по народностям – французької, італійської та німецької. Відповідно, фактично він став основою для утворення відповідних європейських держав.
Треба сказати, що такий розпад на велику кількість політичних одиниць, часто дрібних, був обумовлений зміною положення феодалів по відношенню до централізованого управління: вони стали фактично незалежними від неї, мали власні армії і успішно справлялися з придушенням повстань закріпачених селян. Оскільки в той час панувало натуральне господарство, поділ стало неминучим. Ці причини, в основному, і викликали процес поділу.
Объяснение:
