1. Прокоментуйте події (або явища), про які йдеться у фрагментах джерел. У чому їхнє історичне значення? 1.1. «Програма Радикальної партії по суті мало чим різнилася від програми Демократичної партії і не привабила ши роких кіл інтелігенції, а тим паче народніх. Старші або зовсім були байдужі до всяких програм, або зосталися в Демо кратичній партії, а молодші українці та селяни й робітники гуртувалися в Революційній українській партії (РУП), яка пе ретворилася в Україн- ську соціал-демократичну робітничу партію (хоч міського робітництва майже не мала), з якої зго дом виділилася частина в “Спілку”, що з’єдналася з Російсь кою соціал-демократичною пар- тією на Україні...» (Є. Чикаленко) 1.2. «Восени 1905 року, на з’їзді Демократичної партії, деле гати від громад мало не одноголосно згодилися на об’єднання обох партій, зважаючи на наближення виборів до Державної думи та на можливість незабаром видавати газети на україн ській мові. Вибрали комісію з трьох душ: І. Шрага, Є. Тимченка та мене і доручили їй самій виробити умови об’єднання і йти на всякі уступки, але у всякому разі з’єднатися тільки під назвою Демократично-радикальна партія» (Є. Чикаленко). 1.3. «1900 р. постала перша організована партія – Революційна українська партія – РУП... РУП існу- вала з своєю про грамою та в свойому складі дуже недовго, – але вона стала тим початковим ферментом, що з його бродильного ділення почали розвиватися вже більш програмово ви- разні політичні угруповання, а врешті партії звичайного типу... Чужі для українства елементи виділяються в Соціал-демократичну спілку, яка стоїть при боці російської Соціал-демократич- ної партії і врешті зникає з українського полі тичного життя...» (О. Лотоцький) 1.4. «День Шевченківського ювілею був дуже гарний, чисто весняний; сонце ясно світило. По кни- гарнях... виставлено безліч портретів Шевченка... Ще зранку в Софійський кафедральний собор почали збиратися люди, а коло 10-ї години весь величезний собор був тісно наповне- ний народом, головно молоддю київських вищих шкіл... Коло полудня картина міста почала змінюватись – на вулицях, особливо в центрі міста, почали збиратися натовпи публіки; серед неї особливо багато студентів і курсисток. Молодь зібралась коло Володимирського собору, а незабаром і в самім соборі зібралося кілька сотень людей. Зібрані почали співати “Вічну пам’ять”. Зараз з’являється поліція, козаки, військо й розганяє демонстрантів» (Газета «Діло» від 25 лютого 1914 р.). 1.5. «Тим часом чорносотенна преса не вгаває, а щодня в якійсь-небудь їхній газеті є якась стаття, що містить у собі заклик до уряду припинити якнайшвидше український рух, поки ще не пізно. Клуб націоналістів знову звернувся до уряду з проханням негайно позакривати: 1) українське Наукове товариство, клуби ти”, книгарні, 2) українську пресу та 3) заборонити Грушев- ському в’їздити в Росію, запевняючи, що українські інституції, преса та Грушевський агітують за відділення України від Росії і за прилучення її до Австрії на автономно-федеративних умовах» (Є. Чикаленко