известно, что эхнатон был самым необычным из всех фараонов. он был мятежникам и пытался максимально ограничить власть жрецов, которые обнаглев, все меньше считались с фараонами. молодой фараон объявил, что существует только один бог достойный почитания, некий атон, а он, якобы, сын этого бога. отсюда и его имя эхнатон («угодный атону»). этот бог изображался в виде солнечного диска с лучами, заканчивающимися ладонями. жрецы не знали, как молиться новому богу. это было отступление от традиций, но им приходилось мириться, они терпели. поэтому, когда фараон эхнатон умер, жрецы с удовольствием объявили верховным богом в египте прежнего амона-ра, а самого эхнатона предали проклятью.
Слобідська́ Украї́на або Слобожа́нщина (рідше — Слобідщина)[1] — історико-географічний край у східній частині України та прикордонних областях РФ, територія якого перекривається приблизно з територією п'яти Слобідських козацьких полків 17 — 18 століть, автономних формацій у межах Московського царства, а згодом Російської імперії.
Слобідська Україна межувала на заході з Гетьманщиною, на півдні із Запорожжям і володіннями Кримського ханства, на сході з Доном, на півночі з Московщиною. Вона обіймала частину Середньої височини й сусідню з нею Донецьку низовину, північнно-східну частину Придніпровської низовини і невелику частину Донецького кряжа. В сучасних межах охоплює центрально-південну частину Сумської області, Харківську область, північну частину Луганської області та північно-східну частину Донецької області, західну, центральну, східну, південну частини Білгородської, південні частини Воронізької, та Курської областей.
Зараз (та за часів СРСР) частини Слобожанщини, що входять до Росії, належать до Центрально-чорноземного економічного району Росії, але в часи Російської імперії вся Слобожанщина разом із північною половиною України входила до Малоросійського економічного району.
Объяснение:
