Галицько-Волинське князівство (1199–1340) – державне об’єднання, яке успадкувало політичну традицію Київської Русі. Його засновником став волинський князь Роман Мстиславович, який у 1199 р. об’єднав Галицьке та Волинське князівства в єдину державу. У 1202 р. влада Романа поширилася на Київ та інші південно-західні князівства Русі. Столицею був Галич.
В історії українського народу Галицько-Волинське князівство відіграло надзвичайно велику роль, ставши після занепаду Києва новим центром політичного та економічного життя. Територіально та політично воно об’єднало практично всі етнічні українські землі, зберегло від завоювання та асиміляції південну та західну гілки східного слов’янства, сприяло їхній консолідації та усвідомленню власної самобутності.
Караханидский каганат - первое тюркское государство Средней Азии, возникшее в середине Х века на территории Семиречья и части Восточного Туркестана. Значительные сдвиги и изменения, произошедшие в политической, социально-экономической, культурной, этнической жизни страны, заставляют выделить время Караханидов в особый исторический период.
Особый интерес караханидское время представляет в области культуры, науки и искусства. В это время идет процесс взаимослияния, взаимообогащения кочевой тюркской и оседлой таджикской культуры. Причем в масшатабах беспрецедентных.
В эпоху Караханидского государства наибольшего влияния достиг ислам, который впоследствии стал государственной религией Караханидов.
