В чём сходства НЭПа и экономического развития 90-х годов?

Як і раніше, скульптура розвивалася у двох взаємопов'язаних, але далеко не тотожних у духовних основах і основоположних мистецьких принципах, напрямах. В українській мистецькій культурі вона поширювалася насамперед у вигляді орнаментального декоративного різьблення; фігурна скульптура тут виступала хіба що спорадично, спроби ввести її у другій половині XVIII ст. до церковних інтер'єрів як на західноукраїнських землях, так і на Лівобережжі залишилися поодинокими епізодами. У мистецтві латинської традиції кругла скульптура, навпаки, домінувала однозначно, в середині XVIII ст. на короткий час навіть вийшовши на чільне місце в мистецькому житті.
Головним напрямом розвитку української скульптури залишалася вироблена від початку XVII ст. система оздоблення комплексів іконостасів, основою іконографічного репертуару якого була виноградна лоза із залученням декоративних орнаментальних форм європейського походження та стилізованих рослинних мотивів. У ранніх пам'ятках середини століття іноді ще застосовують орнаментику пізньоманьєристичного зразка, як, наприклад, в іконостасах церкви Собору архангела Михаїла у Волі Висоцькій поблизу Жовкви (1655) чи святого Юра в Дрогобичі (1659). Царські врата першого з них продовжують іконографію наскрізно різьблених врат іконостаса львівської П'ятницької церкви. Цю традицію порушено введенням теми дерева Єссея, найраніший зразок якої дають врата іконостаса Стрітенського приділу Софійського собору 1689 p., а на західноукраїнських землях — каплиці Трьох святителів львівської Успенської церкви (1697). Останні належать одному з майстрів європейського культурного кола.
В останній чверті XVII ст. за піднесення жовківського мистецького середовища склався місцевий осередок сницарства. Першим його представником був Юрій Михалович, діяльність якого розгорталася в 60—90-х pp., проте достовірні роботи майстра не відомі.

Золота́я Орда́ или Орда, тюрк. Улуг Улус (Великая Страна, Великое Государство)[22], также Улус Джучи (Страна Джучи)[23] — средневековое многонациональное государство на землях центральной Евразии, которое на основе тюркского этноса объединило в своём составе множество разных племён, народов и стран во главе с династией Джучидов (от имени старшего сына Чингис-хана)[24].

Историческое государство

Золотая Орда

Улус Джучи

Улуг Улус

Флаг согласно Каталонскому атласу (издан около 1375 года; по другим источникам, флаг был жёлтым[1])

Флаг согласно Каталонскому атласу (издан около 1375 года; по другим источникам, флаг был жёлтым[1])

Золотая орда.jpg

← Flag of the Mongol Empire.svg↓

1207 — 1483

Столица

Болгар[2]

Сарай-Бату

Сарай-Берке

Язык(и)

начальный период: монгольский[3][4], тогда как основной литературный и разговорный язык — тюркский[3]

в XIII—XIV вв. — кыпчакский[5][6]

последующее время: старотатарский[7][8][9][10][11][12][13][14]

также лежал в основе литературы[15] и использовался в некоторых ярлыках уйгурский

Официальный язык

тюрки, кыпчакский, уйгурский, монгольский

Религия

ислам (с 1320 г.) — государственная религия

тенгрианство

католицизм (для части населения)[16]

православие (для части населения)

Денежная единица

Данг, Пул[17]

Площадь

ок. 6 000 000 км² (1310)

Население

тюрки, финно-угры[18][19], монголы[20], славяне и другие.

Форма правления

выборная монархия

Династия

Чингизиды (Джучиды)

Крупнейшие города

Казань, Хаджи-Тархан, Солхат[21], Увек, Сарайчик, Туркестан, Ак-Керман, Маджар, Ургенч, Сыгнак, Дербент, Дженд, Искер, Тюмень, а также другие

Хан

• 1207—1227

Джучи (первый)

• 1432—1459

Кичи-Мухаммед (последний)

Предшественники и преемники

Flag of the Mongol Empire.svg Монгольская империя

Астраханское ханство

Большая Орда

Flag of the Kazan Khanate.svg Казанское ханство

Казахское ханство

Касимовское ханство

COA Crimean Khanate.svg Крымское ханство

Ногайская Орда

Сибирское ханство

Узбекское ханство

Тарковское шамхальство

Логотип Викисклада Медиафайлы на Викискладе

В 1207—1266 годах находилась в составе Монгольской империи[25][26].

В 1266 году при хане Менгу-Тимуре обрела полную самостоятельность, сохранив только формальную зависимость от имперского центра.

В начале 1320-х годов при хане Узбеке государственной религией стал ислам.

К середине XV века Улус Джучи распался на несколько самостоятельных ханств; её центральная часть, номинально продолжавшая считаться верховной — Большая Орда — прекратила существование в начале XVI века.