I Універсал
10 червня (23 — за новим стилем) 1917 — проголосив автономію України «однині самі будемо творити наше життя». Це була відповідь УЦР Тимчасовому урядові на його негативне ставлення до автономної України.
2. Виконавча влада мала належати Раді народних міністрів, яка призначалася Директорією і була підзвітна Трудовому конгресу (на час перерви засідань Директорії УНР). Окремо в універсалі підкреслено потребу негайної всенародної боротьби за самостійну УНР проти інтервенції радянської Росії.
3. (март 1917 — апрель 1918)
4. 8 лютого (26 січня) 1918, у зв'язку із стрімким розгортанням збройного конфлікту між УНР та Радянською Росією, Рада Народних Міністрів разом із Центральною Радою була змушена евакуюватись із Києва. При цьому частина міністрів відмовилась покидати столицю. В евакуації було організовано новий склад РНМ, до якого увійшли.
5. После того, как в мае 1917 года Временное правительство отказалось предоставить автономию Украине (даже не немедленно, а в перспективе), Центральная рада, исходя из принципа «ни бунта, ни покорности», приняла решение принять I универсал («К украинскому народу, на Украине и вне её сущему»)[1]. Текст универсала был зачитан В. Винниченко 10 (23) июня 1917 на II Всеукраинском Военном Съезде. Согласно I универсалу провозглашалась автономия Украины в составе России («не отделяясь от всей России… народ украинский должен сам хозяйничать своей жизнью»).
