Кому не лень можно фоткой)
это не так трудно, но я в истории не разберусь, буду очень признателен))

составить таблицу в тетради: Экономическое развитие страны во вт.п. XVIII века Три колонки: промышленность, торговля, сельское хозяйство​

Внутренняя политика внутренняя политика карла великого направлена главным образом на централизацию государственного (особенно ярко это проявилось в организации областного и местного , во введении института королевских посланцев и т. важнейшей причиной всех успехов карла великого была поддержка, которой он пользовался у знати. карл продолжил раздачу бенефиций, почётных должностей, подарков. политическая система, созданная при карле, основой которой было усиление вассальных связей, способствовала усилению знати. обязанность вассалов служить королю оформлялась договорами и клятвами верности; присягу на верность должны были давать и простые свободные, с 789 года составлялись списки присягнувших. внешняя политика карла великого из всех войн, которые вел карл, первой он предпринял аквитанскую, начатую его отцом, но не оконченную. карл мог завершить эту войну быстро, еще при жизни своего брата карломана. и карл завершил выдержке и постоянству превосходным концом то, что замыслил сделать. в порядок дела в аквитании и закончив ту войну карл, вняв просьбам и мольбам епископа города рима адриана, предпринял войну против лангобард.

Найважливішою причиною виникнення держави були, насамперед, сприятливі природні умови для життя людини, українська родюча земля, помірний клімат, наявність рік і морів, географічне розташування у центрі Європи, на перехресті міграційних і торговельних шляхів, поєднання широких полів і лісу.

Наступною причиною державотворення було виникнення самого давньоукраїнського етносу - автохтонного населення з сильним генотипом, що сформувався саме на цій землі в результаті численних етнічних оновлень і перетворень. Не випадково М.Грушевський вважав, що саме слов’янські племена антів, які залучили до об’єднання залишки скіфів і сарматів, стали генетичним корінням українського народу. Таким чином український етнос сформувався в 4-7 ст. н.е. в часи існування Антського союзу.

Крім того, швидке виникнення найбільшої у Європі держави і динамічний її розвиток були би просто неможливі без багатого державотворчого досвіду і традицій, які зберігалися в пам’яті народу. Мається на увазі Велика Скіфія, Боспорське царство, Антська держава, Готський племінний союз тощо. Сучасний науковець О.Палій таким чином говорить про роль скіфів на нашій землі: «Могутній племінний союз скіфів дозрів до рівня державності уже до середини І тисячоліття до н.е., об’єднавши в тому числі і праслов’ян. Таким чином, значно раніше, ніж у більшості регіонів Європи, в Україні створилися умови для державного життя та об’єднання в межах держави Великої Скіфії майже всієї території України»[1].

Російська історіографія наукову концепцію етногенезу європейських народів, основою якої є твердження про те, що саме народ є основним суб’єктом історії, на основі його самоорганізації і виникли сучасні держави. В Кремлі досі дотримуються «норманської теорії», згідно з якою саме Рюриковичів утворили Новгородську, Київську і Московську держави. Звідси робиться політичний висновок: одна династія – одна держава, що, на думку росіян, виправдовую їх агресивну політику підкорення сусідніх народів.