Прочитайте міркування. Доведіть кількома аргументами слушність
наведених думок.

«Не було жодної ділянки суспільно-політичного,
економічного чи культурного життя, в яких би Націонал-
демократична партія не брала участі. За до впливової і добре поставленої преси та численних освітньо-
культурних, кредитово-економічних та спортивно-
виховних організацій Націонал-демократична партія
впродовж 1900–1914 pp. була монопольною партією в
Східній Галичині».

Державний устрій Риму в період республіки був досить простий і деякий час відповідав умовами поліса, яким Рим був до часу виникнення держави. Протягом наступних п'яти століть існування республіки розміри держави значно збільшилися, що майже не відобразилося на структурі вищих органів держави, які, як і раніше, знаходилися в Римі і здійснювали централізоване управління величезними територіями. Природно, що таке становище знижувало ефективність управління.

На відміну від рабовласницької демократії в Афінах, Римська республіка була аристократичною, вона забезпечувала привілейоване становище знатної багатої верхівки рабовласників, що відобразилося на повноваженнях і взаємовідносинах державних органів. Ними були насамперед народні збори, сенат і магістратура. Хоча народні збори вважалися органами влади римського народу і були втіленням притаманної полісу демократії, фактично управляли державою не вони. Це робили сенат і магістрати — органи реальної влади нобілітету.

В Римській республіці існували і розрізнялися три види народних зборів — центуріатні, трибутні, куріатні.

Головну роль відігравали центуріатні збори, які забезпечували завдяки своїй структурі і порядку прийняття рішень перевагу в них аристократичних і багатих кіл рабовласників. Щоправда, їхня структура із середини III ст. до н. е. з розширенням меж держави і збільшенням кількості вільних змінилася не на користь цих кіл. Кожен з п'яти розрядів заможних громадян почав виставляти рівну кількість центурій — 70, а загальна кількість центурій була доведена до 373. Однак перевага аристократії і багатства все ж залишилась, оскільки в центуріях вищих розрядів було значно менше громадян, ніж у центуріях нижчих розрядів, а незаможні пролетарії, кількість яких значно зросла, як і раніше, становили лише одну центурію.

До компетенції центуріатних зборів належало прийняття законів, обрання вищих посадових осіб республіки (консулів, преторів, цензорів), оголошення війни і розгляд скарг на вироки до смертної кари.

Другим видом народних зборів були трибутні збори, які залежно від складу жителів триб, які брали участь в них, поділялися на плебейські і патриціансько-плебейські. Спочатку їх компетенція була обмеженою. Вони обирали нижчих посадових осіб (квесторів, едилів тощо) і розглядали скарги на вироки про стягнення штрафу. Плебейські збори, крім того, обирали плебейського трибуна, а з III ст. до н. е. вони отримали право приймати закони, що сприяло зростанню їх значення у політичному житті Риму.

Я римский гладиатор, который погиб, поддерживая восстание рабов Спартака в 72-м году до нашей эры.

Меня захватили на Балканах в рабство еще ребенком римские легионеры, перебив всю мою деревню мирных рыбаков. Мне было десять лет, я был сильным и крепким крестьянским мальчишкой. Меня купил владелец знаменитой гладиаторской школы в городе Капуя на юге Италии. Каждый день меня тренировали обращаться с оружием, с коротким мечом гладиусом, копьем, пиками,

И вот я вышел впервые на арену цирка в команде самнитов. Против нас стояли фракийцы. Мы прикрывались большими щитами во весь рост, по традиции гладиаторских боев. Фракийцы защищались шлемами и вострили мечи-серпы. Зрители на трибунах делали на нас ставки: какая команда перебьет другую.

Против нас стояли насмерть наши друзья, дорогие нам товарищи по школе, глядя нам в глаза. Выживет лишь одна команда, разве что зрители дадут знак пощадить раненого, показав стиснутый кулак: «спрячь меч в ножны». Но в тот день римляне хотели крови и оттопырили пальцы. И я, плача, убил мечом своего поверженного товарища.

А на арену сразу выскочили несколько римлян, чтоб лизнуть свежую кровь гладиатора. Римские жрецы утверждают, что это излечивает от многих болезней. Вот ведь шарлатаны.

Я провел на арене много боев, бился на колесницах, дрался копьем с пантерами и львами. Все это время я оставался рабом и не имел права бежать под угрозой немедленной казни. Все, на что мы имели право – это ходить по кабакам в свободное время.

В Капуйской школе старые гладиаторы во главе со Спартаком организовали заговор и устроили восстание. И я сразу, не задумываясь, присоединился к ним и отдал жизнь за справедливость.