Магнати
представники шляхетського походження, родової й багатої знаті, великі землевласники.
Шляхта
провідний привілейований суспільний стан, що складався із вихідців різних соціальних груп, яким надавалися широкі політичні, майнові права та свободи і які несли військову службу.
Князі (титулована знать)
становили єдиний замкнутий стан, тому ні за багатство, ні за гроші, вплив чи владу не можна було стати князем, оскільки цього статусу міг набути тільки син князя (за кровним спадковим принципом).
Пани (заможна шляхта)
найзаможніші феодали, які вирізнялися родовитістю та спадковим землеволодінням; були членами великокняжої ради та брали участь у військових походах із власними військовими загонами.
Зем’яни (середня шляхта)
нащадки слуг, які здійснювали військову службу, завдяки чому отримували спадкове землеволодіння та певні шляхетські привілеї.
Бояри (дрібна шляхта)
виконували різного роду доручення та особисто несли військову службу; у своїх володіннях мали певні земельні наділи за рахунок виконання своїх обов’язків перед королем чи князем.
Духовенство
«церковні люди», – окремий привілейований стан у суспільстві, не підлягав світському суду, мав свою власну ієрархію.
Чорне
ченці та черниці.
Біле
світські парафіяльні священики.
Міщани
міське населення, яке займалися ремісничою та торговою діяльністю.
Патриціат
найзаможніші та найвпливовіші купці і ремісники.
Бюргерство
цехові майстри та середній клас населення.
Міський плебс
дрібні торговці, ремісники, вільні селяни.
Селяни
домінуюча частина населення, серед якого були як особисто вільні селяни, так і ті, що були прикріплені до свого наділу, відповідно – феодала.
Слуги
селяни, які відбували особисту службу при своєму господарі, у разі потреби виступали із ним у військовий похід та виконували різного роду доручення.
Данники
сплачували данину за користування землею, а також мисливськими й бортними угіддями; натуральна данина поступово витісняється грошовою платою.
Тяглі
відробляли панщину, та працювали в господарстві свого господаря здійснюючи «тяглу» службу, тобто разом зі своєю худобою обробляли землю, сплачували податки та виконували різного роду повинності.
Какие перемены произошли при царском дворе в XVII веке?
Перемены при царском дворе в 17 веке ознаменовались пышностью и праздностью, все должно выглядеть богаче. Российский царский двор имел тенденцию привозить и использовать вещи из Западной Европы. Особой популярностью пользовались голландские гравюры и венецианские зеркала.
Царь все больше приобретал абсолютную власть, дарованную богом. По этой причине царю было позволительно строить богатейшие дворцы с демонстрацией всего нажитого богатства. Царь проводил во дворце церемонии.
Что изменилось в быте и обычаях бояр и дворян в XVII веке?
Жилье бояр и дворян приобрело также дизайн, украшения. Дома украшались резьбой, росписями, расставлялась дорогая мебель и украшались печи, вешались и раскладывались ковры.
Для дворян было обыкновенным развешивать на стенах картины, карты, часы и много зеркал.
Любопытно, но серебряную посуду заменяли стеклянной и это был богатый жест. Все потому что стеклянная посуда была дороже и да из Западной Европы.
Бояре приводили ткани, такие как тафта и парча, а также пряности, изюм, миндаль, рис и лимоны, а также сахар.
Кроме того, в боярской и дворянской среде было модно красить зубы в черный цвет, особенно это касалось девушек. В этом был определенный посыл – семья покупала так много сахара, что у девушки почернили зубы.
