Составить сложный план параграф 44 5 класс . Витамин,Годер,Свенцицкая.

Володи́мир Святосла́вич (960/963 — 15 липня 1015) — великий князь київський (979—1015), князь новгородський (970—988). Хреститель Русі. Представник варязької династії Рюриковичів. Наймолодший (позашлюбний) син київського князя Святослава Ігоровича від коханки-ключниці Малуші (імовірної дочки древлянського князя Мала). Онук київської княгині Ольги, батько київського князя Ярослава Мудрого. Молодший брат і наступник київського князя Ярополка Святославича. Захопив київський престол після міжусобної боротьби з братом (977—979). Приєднав до своєї держави землі в'ятичів (982), ятвягів (983), радимичів (984), білих хорватів (981). Воював проти булгарів (985), греків (988), вірменів (1000), поляків (1001), печенігів (996, 1015). Охрестив Русь 988 року. Встановив Київську митрополію Константинопольського патріархату. Розширив межі столиці Києва, збудував Десятинну церкву (996). Першим із руських князів розпочав карбувати власну золоту монету. Заснував Володимир (988), Переяслав (992) та інші міста. Використовував особистий знак «тризуб», що став у ХХ столітті гербом України. Помер у Берестовському палаці за Києвом. Канонізований Католицькою і Православною церквами як рівноапостольний святий. Національний герой України. Прізвиська — Великий, Святий, Хреститель, Красне-Сонечко тощо.

Объяснение:

Докладніше: Усобиця Святославичів

Після загибелі 972 року князя Святослава князівство було поділено між його синами на три частини. Києвом керував його законний син Ярополк. Восени 976 року розгорілася міжусобна війна між Володимиром і легітимними синами Святослава, яку підняв київський воєвода Свенельд. Син воєводи Лют був убитий слугами Олега, за що той підбурив князя Ярополка піти війною проти брата. Під час бойових дій Олега вбили його ж воїни, скинувши з коня.

Володимир, рятуючись, втік до свого дядька в Швецію, де одразу ж одружився з Оловою і набрав з Добринею варязьке військо і повернувшись восени 978 року спершу до Новгорода, почав війну проти київського князя.

Володимир захопив місто Полоцьк, перебивши сім'ю варязького правителя міста Рогволода. Його дочку Рогніду, засватану за Ярополка, він насильно взяв за дружину. Рогніда, яку зґвалтували на очах у її батька і братів, стала дружиною Володимира. Таким було «узаконено» приєднання Полоцького князівства. Потім з великим варязьким військом Володимир обложив Київ, де замкнувся Ярополк. Згідно з літописом слуга Ярополка по імені Блуд, підкуплений Володимиром, залякавши заколотом киян, змусив Ярополка утекти в маленьке містечко Родня.

У Родні Володимир заманив Ярополка на переговори, де двоє варягів «підняли його мечами попід пазухи». Вагітну дружину Ярополка, колишню грецьку черницю[20], Володимир взяв у наложниці.

Коли варязьке військо, яке привів Володимир зі Швеції, стало вимагати собі за службу данину з киян, Володимир обіцяв їм, але через місяць відмовився. Частину варягів відіслав на службу в Константинополь, порадивши візантійському імператору розвести їх по різних місцях. Іншу частину варязьких найманців Володимир залишив собі для управління містами.

Залишки городища в селі Заріччя. Укріплення було збудоване за часів правління князя Володмира

За «Повісті врем'яних літ» Володимир вокняжився у Києві 980 року. Згідно з раннім «Житієм Володимира монаха Якова» («Пам'ять і похвала князю Володимиру», 2-га половина XI століття) це сталося 11 червня 6486 (978 року). Згідно з Яковом Мніхом, це сталось «въсмое» літо по смерті Святослава, тобто у 979 році (972+7). Але може бути, що «въсмое» літо насправді означає «въ смое», тобто не восьмий, а сьомий рік і справді відповідає 978 року. Що ж до літописних звісток, що Святослав княжив 28 років, Ярополк 8, а Володимир 37, то тут нічого страшного, бо з 8 років, Ярополк 2 роки був формальним співправителем батька. При додаванні 27 (літописні «28» округлені з 27) до 8 і відніманні 2 років при сумуванні результатів до 945 року (початок правління Святослава) вийде теж 978 рік. Зайняв Київський престол Володимир у віці 18-20 років.

1)Преобразования, начатые Юстинианом, требовали значительных средств. Рост налогов, злоупотребления и взяточничество императорских чиновников вызвали восстание 532 г. в Константинополе. Восстание получило название "Ника" за лозунг повстанцев (Ника! - "Побеждай! ") Восемь дней господствовали повстанцы в городе. Юстиниан даже надумал убежать, но по совету Феодоры остался, объявив, что лучше погибнет, чем потеряет власть. Император подкупил вождей восстания, и за отрядов варваров-наемников подавил восстание, перебив около 35 тыс. людей.

Подавив восстание, Юстиниан приступил к реализации главной цели своей жизни - восстановление Римской империи в прежних границах реализации его замыслов, что варварские королевства на Западе переживали в то время глубокий кризис.
2) Роль дипломатии как орудия внешней политики государства всегда была исключительно велика. Деятельность дипломатии в значительной степени влияла на судьбы государств и при умелом пользовании этим могущественным орудием давала громадные результаты. Византийское государство в течение всей своей истории находилось в центре сложной внешнеполитической борьбы,
находилась на периферии Западного и Восточного миров, и, на протяжении тысячи лет оставалась самой развитой державой Средиземноморья. Сохранения и приумножения могущества в условиях, когда вокруг тебя проживают народы-варвары, народы-захватчики, у большей части которых совсем недавно отмер родоплеменной строй, было делом с одной стороны, силы, но с другой - делом умелой дипломатии. Куда лучше посеять вражду между своими врагами и наблюдать, как они кидаются друг на дружку и слабеют во взаимных войнах.
Именно тяжелая международная обстановка и выковала столь искусную и изощренную византийскую дипломатию. Внешняя политика Византии прославилась умением комбинировать тайную дипломатическую игру с меткими военными ударами. Особенно искусно умели византийские правители разбить сильного врага чужим оружием, хитрыми интригами, натравив на него его же союзников.
3) Появление письменности, заключение союза с Византией, так же торговые соглашения 
4)Скорее, безнравственным.. . Придворный историк Прокопий в «Тайной истории» резко чернит его память, называя императора "злым глупцом". В личности Юстиниана негармонично переплетались умственные и нравственные контрасты. Он замышлял обширные планы увеличения и усиления государства, но не обладал достаточными творческими силами для того, чтобы их цельно и полно построить. Он претендовал на роль реформатора, а мог только хорошо усваивать не им выработанные идеи. Он был прост, доступен и воздержан в своих привычках — и вместе с тем, вследствие самомнения, окружил себя напыщеннейшим этикетом и небывалой роскошью. Прямота и известное добросердечие исказились у него мало-помалу коварством и лживостью правителя, принужденного постоянно отстаивать удачно захваченную власть от всякого рода опасностей и покушений. Благожелательность к людям, которую он проявлял нередко, портилась частой местью врагам. Щедрость по отношению к бедствующим классам совмещалась в нём с алчностью и неразборчивостью в средствах добывания денег для обеспечения представительства, соответствующего его понятиям о собственном достоинстве. Стремление к справедливости, о которой он постоянно говорил, подавлялось непомерной жаждой господства и вырастающим на такой почве высокомерием. Он заявлял притязания на безграничный авторитет, а воля у него была в опасные минуты часто слабая и нерешительная. Он подпадал под влияние не только сильной характером жены своей Феодоры, но иногда даже ничтожных людей, обнаруживая даже трусость. Все эти добродетели и пороки мало-помалу объединялись около выступавшей на первый план, ярко выраженной склонности к деспотизму.