Іконоста́с (іконостав, грец. — образ і місце) — стіна з ікон у храмі східного (візантійського) обряду, яка відокремлює вівтар від центральної частини церкви. Має «царські» та двоє бічних «дияконських» дверей (воріт). Іконостас стоїть на підвищенні — солеї, за «царськими» воротами має завісу.
Символізує межу між небом і землею, оскільки вівтарна частина вважається пам'яткою Христу, конха — небосхилом, амвон — каменем перед гробницею Ісуса.
Ще у Візантії IV–VI століть з'явилися мармурові парапети, що відокремлювали вівтарну частину, в VII столітті вони поступилися місцем темплонам. Однак перегороджувати цілісний інтер'єр храму візантійці вважали недоречним. І тільки у XIV столітті в церквах східних слов'ян виникла багатоярусна стіна з іконами. Колони темплону перетворились у 12 пілястр (символ 12 «стовпів» Церкви — апостолів), поперечні тяги — у тябло (дерев'яний брус вівтарної перегородки для встановлення ікон).
ответ:архитектура средних веков, а именно «Каролингское возрождение» припадает на эпоху правления Карла Великого и всей династии Каролингов. Во времена правления Карла все внимание главным образом было сконцентрировано вокруг культурного центра, которым была столица Аахен. Наблюдается яркий расцвет искусства средневековья, быстрыми темпами развивается церковная, административная и судебная сферы. ... Архитектура средневековья включает также и Романский стиль, который ознаменовал конец раннего средневековья. Это направление стало первым общеевропейским стилем во всей архитектуре того времени
Объяснение:
