Глухівські статті, які складалися з 27 пунктів, починалися з того, що мали бути збережені "права й вольності", підтверджені за Б. Хмельницьким. Царські воєводи залишалися, крім Києва, ще в Чернігові, Ніжині, Переяславі й Острі, але вони не мали права втручатися у справи місцевого населення; суди над обвинуваченими росіянами мали відбуватися за участі українців. Заборонялися постої російського війська в козацьких дворах, дано амністію полоненим росіянами українцям, які зуміли втекти на рідну землю, та ін. Збір податків до царського скарбу здійснювала гетьманська адміністрація. З цих доходів утримувалася старшина та 30-тисячне реєстрове військо. Крім того, гетьманові надавалося право утримувати наймане військо (1000 чол.), т. зв. компанійців, для несення охоронної служби і приборкання розрухи. Одночасно було заборонено перехід селян у козаки.
За Московськими статтями:
українські міста й землі переходили під безпосередню владу московського царя;
гетьманському урядові заборонялося вступати в дипломатичні зносини з іноземними державами;
обмежувалося право вільного обрання гетьмана: відтепер вибори мали відбуватися лише з дозволу царя й у присутності московських послів;
збільшувалася кількість московських військ в Україні, причому український уряд зобов'язувався безкоштовно постачати їм харчі;
військові гарнізони розміщувалися тепер, крім головних полкових міст, ще й у Полтаві, Кременчуці, Новгороді-Сіверському, Каневі й навіть на Запоріжжі (у фортеці Кодак);
збирання податків з українського населення (за винятком козаків) покладалося на московських воєвод і всі збори мали йти до царської скарбниці;
українська церква підпорядковувалася московському патріархові;
фактично лише козацький стан зберігав свої автономні права;
заборонялося використання в Гетьманщині фальшивих грошей, якими насильно розплачувалися на українських землях московські військові;
поверталися королівські грамоти на магдебурзьке право українським містам (забрані за наказом царя), зокрема Києву, Переяславу, Ніжину, Каневу, Чернігову, Почепу, Гадячу, Стародубу, Остру та ін.
Объяснение:Московські статті викликали величезне обурення серед усіх верств українського населення, вони стали головною причиною антимосковського повстання в Гетьманщині, а згодом і загибелі самого гетьмана І. Брюховецького.
Ведя непрерывные войны с народами, населявшими Италию, римляне захватывали одну область за другой. Настал черед и греческих колоний на Апеннинах. Тогда Тарент - самый богатый из греческих городов Италии- обратился за к Пирру, который слыл выдающимся полководцем.
В 280 г. до н. э. Пирр высадился в Италии. В упорной битве он одержал победу. Вторую битву с римлянами царь Пирр выиграл, как и первую. Однако войско Пирра понесло столь огромные потери, что царь воскликнул: "Еще одна такая победа, и мы погибнем!" (Так возникло крылатое выражение "пиррова победа".) Третье, последнее, сражение Пирр проиграл и с остатками войска переправился в Грецию.
Римские правители изобрели сложную систему гражданства и союзничества. Чем больше услуг оказывали жители какого-либо города Риму, тем большую долю прав римского гражданина получали. Такая система убедила многих жителей Италии в том, что выгоднее добровольно подчиниться Риму, чем воевать с ним. Изменить было еще более опасно: римляне разрушали города изменников, а жителей продавали в рабство.
Рим установил господство над Италией.
