Науко́ве товари́ство імені Шевче́нка (акронім: НТШ) — всесвітня українська академічна організація, багатопрофільна академія наук українського народу. Рушійна сила формування та розвитку української науки кінця ХІХ — першої половини XX ст.
Утворене 23 грудня 1873 року у Львові, за фінансування меценатів з Наддніпрянщини[1], як Літературне товариство імені Т. Шевченка, у 1892 назву змінено на Наукове товариство ім. Т. Шевченка (своєрідна академія наук). Особливого розквіту досягло в період головування Михайла Грушевського (1897—1916). У 1920-30-х роках зазнавало переслідувань від польської влади, 1939 зліквідована радянською владою; відновлена 1947 року в Західній Європі та Сполучених Штатах Америки, де стала відома як Shevchenko Scientific Society. З 1989 року організація знову діє на території України.
В українській історії перша суспільна установа, яка, сповідуючи Шевченкові ідеї служіння Україні, присвоїла собі його ім'я (початкова назва інституції — «Товариство ім. Шевченка»). Після першого етапу розвитку, пов'язаного з розбудовою видавничої літературної діяльності, Товариство за оновленим статутом, прийнятим у 1892, перетворюється в багатопрофільну академію наук — з пріоритетом до проблем українознавства
Объяснение:
В XII веке единое Древнерусское государство распалось на отдельные земли, уделы, княжества. Основным фактором, сплачивавшим Русь в этот период, было религиозное единство. Важную роль в этом играло распространение христианского мировоззрения. На основе традиций формируется единая общерусская культура. Даже обыденная, повседневная жизнь регулировалась церковным законодательстом. Влияние церкви на Руси было чрезвычайно велико. Древнерусские изображения и тексты наполнены символикой и глубоким смыслом. Люди того времени любили перечитывать известные произведения: "Повесть временных лет" и "Слово Даниила Заточника".
