Споры о том, как можно однозначно охарактеризовать Средневековье, не утихают до сих пор.Многие современные писатели посвятили этому времени свои литературные произведения. Например, Умебрто Эко с его романом "Имя Розы", роман Кена Фоллетта "Стопы земли" и многие другие. Они наполнены своеобразной поэзией Средних веков.
Прежде всего Средневековье ассоциируется у современного с городом. Собственно говоря, именно в Средние века и появились города как таковые. Представим же, что мы попали именно в такой город.
Нам нужно перенестись на несколько веков назад. И вот он перед нами - со своими могучими стенами, высокими башнями, резко выделяющимися на фоне светлого утреннего неба. Войти в город в те времена было не так уж и просто, но вообразим, что все стражники на стенах спят, или исчезли вовсе. Вот мы уже и за каменной стеной, года и десятилетия защищавшей жителей от врагов. В городе, как всегда, шумно. Слышатся крики молодежи, стук мечей, зов торопливо снующих торговцев.
Улочки города очень узкие и извилистые, совсем не похожи они на широкие проспекты и аллеи современного города. Между домами иногда встречаются промежутки, засаженные деревьями, но они очень редки.
Где-то вдалеке лают собаки.Гордо поднимается к ночным небесам стройная башня городской ратуши. Против ратуши величественный в своем великолепии возвышается собор. Его остроконечные башни взлетают ввысь, донося до небес молитвы и жалобы простого люда. Жизнь средневекового человека вовсе не была легка и беззаботна - бывали и неурожайные годы, и голод, и нападения врагов, и эпидемии таких страшных болезней, как чума.
А что если вспомнить о страшных и жестоких казнях, о пытках, которым подвергались жертвы Священной Инквизиции? Нет, лучше мы пройдем еще дальше по улочкам, которые носят сословные названия и названия, говорящие о ремеслах ее обитателей - Рыцарская, Кожевенная, Торговая, Булочная. Зайдем в местную харчевню и отведаем стряпни под бренчанье лютни какого-нибудь странствующего пилигрима или трубадура.Он расскажет нам о виденных им прекрасных дамах и отважных рыцарях, передаст старинную легенду о страшном драконе.
Вот и подходит к концу наша небольшая экскурсия. Конечно, мы познакомились только с эскизом, силуэтом, абрисом средневекового города. Да разве и может узнать больше современный человек, даже если он имеет специальное образование? Думаю, что нет. Чтобы понять дух и атмосферу средневекового города по-настоящему, нужно быть представителем той прекрасной и жестокой одновременно эпохи.
Объяснение:
Діоклетіан відділив і розширив цивільну та військову служби імперії і реорганізував провінційні дивізії імперії, створивши найбільший і найбільш бюрократичний уряд в історії імперії. Він створив нові адміністративні центри в Нікомедії, Медіоланумі, Антіохії і Трірі, ближче до кордонів імперії, ніж традиційна столиця в Римі.
Ґрунтуючись на тенденціях третього століття у прагненні до абсолютизму, він назвав себе самодержцем, піднявшись над масами імперії з нав'язливими формами придворних церемоній і архітектури. Бюрократичне і військове зростання, постійні кампанії і будівельні проекти збільшили витрати держави і зажадали всеосяжної податкової реформи. З 297 р., імперське оподаткування було стандартизовано, стало більш справедливим і стягувалося у швидшому темпі.
Не всі плани Діоклетіана були успішними: указ про максимальні ціни(301), його спроби «приборкати» інфляцію через контроль над цінами була контрпродуктивною і швидко стали ігноруватися. Незважаючи на те, що Діоклетіанівська система управління була ефективною, коли він правив, тетрархічна система розсипалася невдовзі після його зречення через конкуренцію династичних вимог Максенція і Костянтина, дітей Максиміана та Констація відповідно. Переслідування Діоклетіана(303-11), останнє, наймасштабніше і найкровопролитніше офіційне переслідування християнства, яке, тим не менш, не знищило християнську імперську спільноту. Навпаки, після 324 р. стало привілейованою релігією імперії під її першим християнським імператором Костянтином Великим.
