Как в Индии называлось специальное ведомство которое следила за использованием земель А)диван
Б)ковер
В)стол
Г)дом
Д) подвал

1. Экономические причины.
Решающую роль в ослаблении, а затем гибели Византии сыграли, конечно, внутренние причины. Главной из них был экономический упадок как деревни, так и города, разорение крестьянства и городских масс страны. Крушение экономики империи было ускорено проникновением иностранных, в первую очередь итальянских, купцов во все сферы экономической жизни Византии. Их деятельность тормозила дальнейшее развитие производительных сил. Политика покровительства иностранцам, вся недальновидность которой с особой силой проявилась во время осады Константинополя, послужила также одной из причин его гибели.
Подобно червоточине, венецианский и генуэзский торговый капитал подточил изнутри Византийскую империю, лишил ее жизненных сил и былых богатств. Византийской торговле и ремеслу был нанесен непоправимый ущерб, ослабло, а затем рухнуло господство Византии на море. 

2. Разобщённость общества.
Правящие феодальные и церковные круги Византии не только не смогли возглавить широкие народные массы, но оказались не восстановить единство в своих собственных рядах. В момент, когда требовалась консолидация всех сил государства, в нем всюду царили раскол и вражда, взаимная подозрительность и неверие в себя. Попытки последнего императора, человека лично храброго и честного, опереться на население столицы оказались запоздалыми; близорукая политика его предшественников обрекла их на неудачу.

3. Наличие сильных врагов.
Немалую роль в задержке сыграла и злая воля давних врагов Византии, которых было немало среди католических прелатов и государей Запада, мечтавших не о империи, а о захвате ее наследства. Искандер был убежден в коварстве правителей некоторых западных держав в отношении к Византии. 

4. Отсутствие сильных и надёжных союзников.
Союзы Византии со славянскими государствами Балканского полуострова были эпизодическими и непрочными как из-за отсутствия доверия с обеих сторон, так и из-за внутренних разногласий внутри самих балканских стран.

1. Офіційний День народження Риму – 21 квітня (місто засноване в 753 році до н.е.). В цей день проводяться показові гладіаторські бої, влаштовуються бенкети та паради. 

2. У новенького свіжозбудованого Колізею був дах. І взагалі ця будівля настільки продумана, що 70 тисяч глядачів (а саме стільки вміщав Колізей) могли покинути арену за 3 хвилини! 

3. В Стародавньому Римі була своя промо-продукція. Біля Колізею можна було купити тваринний жир та піт кращих гладіаторів. Потім з цих компонентів прекрасні панянки робили парфуми.

 

4. В часи свого розквіту в Римі проживало близько 1 мільйона жителів. Після падіння імперії їх залишилось близько 50 тисяч. В сучасному Римі налічується приблизно 2,7 млн. мешканців. 

5. Обов’язковим гостем на похоронах знаті у Стародавньому Римі був клоун – архімім. Він йшов за труною і імітував поведінку покійного. Іноді актора навіть вдягали в одяг померлого для більшої правдоподібності. 

6. У давньоримських жінок не було імен. Вони мали лише родове ім’я, наприклад, Юлія з роду Юліїв. Якщо дівчат в сім’ї було кілька до імені додавали порядковий номер: Сегунда (друга), Терція (третя) і т.д.

7. Дівчатка виходили заміж рано – в 13-14 років. Класичне вбрання нареченої складалось з плаття шафранового кольору та яскраво-рудої фати. 

8. Жінки в Стародавньому Римі обожнювали фарбувати волосся. У фаворі був рудий колір та блонд. А в хід йшли всі підручні засоби: попіл, шафран, хна. 

9. Римські чоловіки цілували своїх дружин в губи, приходячи додому. Але романтиками вони не були, просто так жінки перевіряли чи зловживали їх благовірні вином, поки їх не було поруч.;))