Культура еллінізму як одне з найголовніших досягнень
Особливості елліністичної культури. Процес культурного розвитку в період еллінізму проходив в нових умовах і мав значні особливості в порівнянні з попередніми часами. Ці нові умови створювались в розширеній окуймені, в тій частині земель де жила людина елліністичної епохи. Якщо до того людина відчувала себе перш за все жителем невеликого полісу в Греції абл сільської общини на Передньому Сході, то в епоху еллінізму посилилось переміщення і змішування населення.
Розширення оточуючого людину світу, знайомство з новими умовами життя і місцевими, часто дуже давніми, традиціями розширювали ментальний світогляд, розвивали творчі задатки кожної людини, створювали сприятливі умови для культурної творчості.
В період еллінізму ігається подальший розвиток господарства, зростання суспільного і особистого багатства соціальних ів і окремих людей. Елліністичні суспільства мали добрі матеріальні здібності, частина яких могла бути витрачена на фінансування культури.
Змінилася і роль держави в розвитку культури. Елліністичні монархи, маючи величезні матеріальні ресурси намагалися направити процес культурної творчості в потрібне їм русло, виділяючи значні кошти на це. Особливо вони намагалися перетворити столиці і свої резиденції на важливі культурні центри. Вони за до себе видатних митців і вчених. Такі колективи були утворені в Антіохії, Пергамі, Сіракузах, Афінах та в інших містах. Але найбільший культурний потенціал був зосереджений в Александрії при царському дворі Птоломеїв.
Так засновник династії Птоломеїв Сотер заснував особливу установу, присвячену дев’яти музам, і назвав її музеєм. Музей був сукупністю приміщень де жили, навчалися і працювали науковці. В кінці ІІІ ст. до н.е. Александрійська бібліотека налічувала понад 500 тис. папірусів, більша частина яких була зосереджена в бібліотеці Музею. На утримання музею гроші виділялися з царської казни. Завдяки підтримці царської династії Музей перетворився на щось на зразок міжнародної академії, потужний науковий та культурний центр.
Елліністична культура стала синтезом грецької полісної та давньосхідної культур, в котрому переважала грецька культура. Визнаною мовою була грецька мова у формі загальногрецької мови койне, на якій спілкувались всі освчен елліністичного суспільства і на якій була написана більшість книг.
Взагалі елліністична культура була закономірним продовженням і розвитком тих напрямів, жанрів та ідей, що виникли у Греції в V-IV ст. до н.е. Вплив давньосхідної культури на розвиток елліністичної культури виявив себе в основному не в загальному плані, а у внесенні до елліністичної культури ряду нових ідей і досягнень.
Этруски были древней цивилизацией, которая существовала в 1 тысячелетии до нашей эры на Апеннинском полуострове. Они создали уникальную культуру, которая положила начало римской культуре.
Религия:Этруски были скорее язычниками, потому что они обожествляли природу, поклонялись пантеону богов, главным из которых был Тин – бог неба, и еще два – Уни и Минерва. Этруски делили небо на 16 областей, во главе каждой стояло божество.
Кроме того, они были очень суеверными – верили в том, что боги покарать людей за неудачи и невнимательность, и слабому вниманию людей к богам. Просить прощения этркуски умели при жертвоприношения – главной большой жертвой был человек (чаще всего это были преступники или пленники, но и обычные люди тоже).
Культура:Памятники культуры относятся к концу 9-8 веков до нашей эры. Они создали этрусский язык, медицину, знали анатомию человека, разбирались в стоматологии, имели литературу, научные труды, использовали предметы роскоши, изготавливали керамические изделия, разработали даже особый стиль – импасто, делали сосуды – буккеро и так далее, делали изделия из бронзы.
Религия и культура этрусков во многом похожа на культуру и религию греков и римлян. Конечно, есть особенности: в религии – 16 областей неба, а в культуре – их умения и открытия (анатомия, в частности). Но культура этрусков похожа на римскую – римляне много заимствовали, а именно они заимствовали инженерное искусство (тоже возводили арки), устраивали бои гладиаторов, гонялись на колесницах – этому положили начало этруски.
