Большое влияние на образ жизни и быт население Арабского халифата оказывал ислам. При дворах эмиров и халифов высоко ценилось умение слагать стихи, музицировать, готовить изысканные блюда. В IХ веке большой известностью в Багдаде, а затем в Кордовском эмирате пользовался певец, музыкант, современник Харун-ар-Рашида – Зирийаб, который основал консерваторию в Кордове и оказал огромное влияние на образ жизни испанских мусульман:
1) ввел правило носить разную одежду в разные сезоны;
2) убедил, что тонкая стеклянная посуда изящней золотой и серебряной;
3) установил строгую последовательность подачи блюд на пирах: супы, мясные блюда, птица, десерт;
4) любовь к купанию в банях. В банях массажисты, лекари, цирюльники;
5) изысканность и утонченность дворцовой культуры, свели воедино античные, византийские и персидские традиции;
6) музыка при дворе (слова «лютня», «гитара», «литавр» имеют арабское происхождение).
імператора Тита Флавія
Римський Колізей або, як його ще називають, амфітеатр Флавіїв, побудований між трьома пагорбами: Эсквилинским, Целиевским і Палатінським. Архітектура Колізею вражає своєю масивністю. Довжина зовнішнього еліпса дорівнює 524 метри, а його загальна площа — близько 24 000 метрів квадратних. Довжина самої арени досягає 85,75 метрів, а ширина — 53,62 метрів. Фундамент височіє на 13 метрів, самі ж стіни до 50 метрів у висоту.
З латині «Колізей» перекладається як величезний чи колосальний. І це дійсно саме відповідне визначення для античного амфітеатру.
Крім основної арени і кам’яних стін, Колізей вміщує вомиторії — своєрідні проходи під трибунами, за якими відвідувачі могли добратися до своїх місць в обхід основних ступенів. Після десятків років руйнувань, туристам відкрилася колись прихована від очей підземна частина амфітеатру — гипогеум. Ця частина арени являє собою мережу тунелів, камер та проходів, в яких раніше були гладіатори до виходу на бій і утримувалися тварини. В окремих частинах гипогеума розташовані колодязі, куди скидали тіла загиблих тварин і деяких бійців. У часи функціонування Колізею підземелля було закрито від відвідувачів дерев’яними настилами. Але після землетрусів, дощів і вітрів дерево прогнило, дозволивши всім туристам своїми очима вивчити заплутані ходи.
