Докажите что М.Ж. Копейулы был сторонником мусульманских и общечеловеческих ценностей​

По количеству царских указов, касающихся изменения титула, и статей международных договоров, посвященных титулованию, вторая половина XVII столетия опережает практически любой период существования монархии в России.
В 1645 году скончался царь Михаил Федорович, с ним ушло в отставку и прежнее правительство. При новом царе Алексее Михайловиче на первое место стал выдвигаться боярин Б. И. Морозов, дядька (воспитатель) , а потом и родственник молодого царя (они были женаты на сестрах) . За морозовской родней и «своими людьми» в правительственные аппарат стала проникать и родня новой царицы, – Милославские – среди которой особо выделился царский тесть Илья Данилович Милославский. В активную часть правительственной среды тогда вошли приказные судьи Л. С. Плещеев, П. Т. Траханиотов, Г. Г. Пушкин, князь А. М. Львов, посольский дьяк Назарий Чистой и другие, оттеснив от кормила власти прежних деятелей из рода Романовых, Стрешнивых, Черкасских.
Еще в середине XVII века в «тишайшие» времена царствования Алексея Михайловича стал закладываться фундамент будущих больших перемен.
Слабость здоровья наследников создавала угрозу продолжению династии.
Вторая женитьба принесла не только очередного наследника, но и создала потенциальную опасность спокойствию и благополучию как в царской семье, так и в ближайшем царском окружении. При дворе образовались две противоборствующие группировки: дети и родня первой жены – Милословские, и сторонники Нарышкиных, будущность которых была связана с царевичем Петром. Тайной и явной борьбой этих двух семейных кланов за власть были заполнены последующие два десятилетия.

1. Причини греко-перських війн

У V ст. до н.е. настав період найвищого розквіту грецького світу. Але на початку століття грекам довелося зі зброєю в руках відстоювати свою свободу і незалежність у боротьбі з могутньою Перською державою, яка намагалася підкорити Елладу. Походи персів проти греків ми називаємогреко-перськими війнами (500-449 рр. до н.е.), хоча самі греки у ті часи їх називали мідійськими. Вони вважали, що мідійці, які раніше жили у Малій Азії і були підкорені персами, є один і той же народ, що і перси.

Головними причинами війни були:

-                     намагання володарів Персії підкорити грецькі поліси Балканського півострова;

-                     опір грецьких полісів на Іонійському узбережжі Малої Азії загарбницькій політиці Персії. 

2. Похід Дарія І проти скіфів

Перед тим, як здійснити похід проти греків, перський цар Дарій І вирішив здійснити похід проти скіфів, що жили у Причорноморських степах. Цим походом Дарій І намагався вирішити два завдання: по-перше, покарати скіфів, за їх набіги, що вони здійснювали в азійські володіння персів, а, по-друге, забезпечити тил у майбутній війні з греками.

У 513 р. до н.е. велике перське військо, через збудовані грецькими майстрами мости через протоку Босфор і річку Дунай (Істр) вступило у межі Великої Скіфії. Охорону мостів перський цар доручив своїм союзникам грецьким правителям-тиранам іонійських міст. Два місяці тривав похід персів у глиб степів. Весь час перси без успіху переслідували невловимих кочовиків, які на шляху персів спалювали пасовища і засипали колодязі. Крім того скіфи вчиняли стрімкі набіги на перське військо, осипаючи йог стрілами, завдаючи значних втрат. Скіфські царі прислали Дарію багатозначні дари: мишу, жабу і п’ять стріл. Це послання означало: „Якщо Ви, перси, як птиці не полетите в небо, або як миші не зариєтеся в землю, або як жаби не поскачете у болото, то не вернетеся назад, бо будете вражені стрілами”.

Тим часом один з правителів міста Херсонес Мільтіад підмовляв своїх колег тиранів, що охороняли мости,  зруйнувати їх, щоб перське військо не змогло повернутися. Проте ті не послухалися Мільтіада, боячись за своє майбутнє. Коли знекровлене і знесилене, з великими втратами перське військо разом з Дарієм повернулося з безрезультатного походу, Дарію донесли про заклики Мільтіада. Мільдіад зрозумів, що йому не поздоровиться, тікає на свою батьківщину в Афіни, а Дарій з тих часів став вважати афінян своїми головними ворогами.