Основные даты. Имя путешественника. Его вклад в развитие географических знаний о территории России.
1.1620-1623 (путь на Восток)-к Чукотке и Камчатке. Пантелей Демидович Пенда. Первооткрыватель реки Лена. Пенда поднялся по Енисею от Туруханска до Нижней Тунгуски, потом три года шел до ее верховьев. Добрался до Чечуйского волока, перейдя волок, плыл вниз по реке Лена до города Якутск, до устья Куленги, потом Бурятскою степью к Ангаре, где, вступив на суда, через Енисейск прибыл в Туруханск.
2.1639-1640 гг. Иван Москвитин. Первым из европейцев вышел к Охотскому морю. Первым побывал на Сахалине. Было открыто и обследовано побережье Охотского моря на протяжении 1300 км, Удская губа, Сахалинский залив, Амурский лиман, устье Амура и остров Сахалин.
3.1628-1655 гг. Пётр Бекетов. Воевода, исследователь Сибири. Основатель ряда сибирских городов, таких как Якутск, Чита, Нерчинск. В 1628—1629 участвовал в походах по Ангаре. Много ходил по притокам Лены. Основал несколько государевых острогов на Енисее, Лене и в Забайкалье.
4.1641-1652 гг. Михаил Васильевич Стадухин. Русский землепроходец, исследователь Северо-Восточной Сибири, одним из первых достиг рек Колымы, Анадыря, Пенжины и Гижиги и северной части Охотского моря. Он первый пересек Оймяконское плоскогорье. В начале лета 1643 Стадухин спустился по Индигирке к морю и направился на восток. В июле 1643 открыл устье Колымы и поднявшись по реке до среднего течения, выявил Колымскую низменность.
5.1630-1635 гг. Василий Ермолаевич Бугор. В 1630-1635 Василий Бугор открывал новые земли в Сибири и на Дальнем Востоке, выявил значительную часть бассейна Лены, проследил все (4400 км) ее течение, а также ряд притоков.
6.1633-1634 гг. Иван Ребров. В 1633-1634 землепроходцы во главе с Иваном Ребровым вышли по реке Лене к Ледовитому океану. Экспедиция Реброва первой спустилась до устья Лены, открыв Оленёкский залив с рекой Олёнок (1634 г.)
7.1643-1646 гг. Василий Поярков. Русский землепроходец, казак. Первооткрыватель Среднего и Нижнего Амура. В 1643-1646 г. руководил отрядом, который первым из русских проник в бассейн реки Амур, открыл реку Зея, Зейскую равнину. Собрал ценные сведения о природе и населении Приамурья.
8.1649-1653 гг. Ерофей Хабаров. В 1649-53 гг. совершил поход по Амуру от впадения в него реки Урки до самых низовий. В результате его экспедиции приамурское коренное население приняло русское подданство. Часто действовал силой, чем оставил по себе худую славу у коренного населения.
9.1648-1649 гг. Семён Дежнёв. Казачий атаман, землепроходец, путешественник, мореход, исследователь Северной и Восточной Сибири. Участвовал в открытии Колымы в составе отряда Стадухина. Из Колымы на кочах по Ледовитому океану вдоль северного берега Чукотки. За 80 лет до Витуса Беринга первым из европейцев в Берингов) пролив, разделяющий Чукотку и Аляску.
10.1648 г. Попов Федот Алексеевич. Русский торговец, организатор и участник экспедиции 1648 года, открывшей пролив (Берингов пролив) между Азией и Северной Америкой, из Северного Ледовитого океана в Тихий.
11. 1696-1697 гг. Владимир Атласов. Опытный полярник. Организовал в начале 1697 года экспедицию по исследованию Камчатки. Атласов не был первооткрывателем Камчатки, но он был первым русским, который весь полуостров с севера на юг и с запада на восток. Он составил подробную карту своего путешествия. В его отчете были подробные сведения о климате, животном и растительном мире. За присоединение Камчатки к России Владимир Атласов, по решению правительства, был назначен туда приказчиком
Объяснение:
Відповідь:
вот
Пояснення:
1199 р. (або 1201 р.) – народився Данило Романович;
1205 р. – Роман Мстиславич був убитий поляками, і малолітнього Данила Романовича проголосили галицько-волинським князем;
1206 р. – Данило разом з матір’ю і братом Васильком втекли з Галича у Володимир-Волинський, потім – в Польщу, а з неї – в Угорщину;
1210 р. – молодий князь разом з угорцями захоплює Перемишль і Звенигород, а незабаром відновлює свої права на все князівство. Однак ужитися з боярами не зміг;
1211 р. – Данило знову біжить до Угорщини;
1212 р. – він повернувся в Галицьку Русь і влаштувався в Кам’янці, де деякий час княжив спільно з братом Васильком і матір’ю;
1213 р. – Данило за до тепер уже польського війська захопив і Володимир-Волинський, де його підтримали всі бояри його батька;
1217 р. – князь Волинський захопив Берестій, Угровськ, Верещин, Столпьє, Комов і “всю Україну”,
1219 р. – Данило став самостійним князем, і його королева-мати Анна пішла у монастир. У тому ж році молодий князь поріднився з галицьким володарем Мстиславом Удатним, одружившись на його дочці Анні;
1220 р. – польський король Лешко Білий, посварившись з Мстиславом, вигнав його з Галича і посадив там угорського королевича;
1221 р. – князь Волинський Данило разом з тестем повернули останньому Галицький престол;
1223 р – Данило Романович з військом бере участь в битві на р. Калка;
1227 р – Пересопницький князь Мстислав Німий робить Данила опікуном свого сина Івана, передаючи владу над його землями;
1227-1229 рр. – Данило бере активну участь в князівських міжусобицях. Свариться і мириться зі своїм тестем Мстиславом Удатним;
1229 р. – бере участь в черговому розбраті у Польському королівстві. Захоплює м. Каліш;
1230-1232 рр. – Данило і Василько воюють проти угорців, відвойовуючи у них Галич;
1233 р – Данило за підтримки місцевих бояр все-таки зайняв батьківський трон в Галицькому князівстві;
1234 р. – Данило необачно втрутився в боротьбу інших українських князів, в результаті чого чернігівський князь Михайло Всеволодович зайняв Галич;
1237 р. – син Романа Мстиславовича знову повернувся в головне місто Галичини, і ворота знову відкрили йому місцеві бояри;
1238 р. – князю Данилу нарешті вдалося возз’єднати Галицьку і Волинську землі під своєю владою. Володимир-Волинський він віддав брату Васильку, а місцем своєї резиденції зробив Галич;
1239 р. – зумів приєднати до своїх володінь Київ;
1240-1241 рр. – монголо-татари спустошують землі Галицько-Волинського князівства;
1241-1245 рр. – Ростислав Михайлович Чернігівський кілька разів зазіхає на галицькі землі;
1245 р. – Данило Романович і Василько остаточно розбили Ростислава в Ярославській битві на р. Сан;
1249-1250 рр. – Данило зробив довгу подорож до столиці Золотої Орди, де отримав від хана Батия ярлик на правління;
1254 р. – під впливом своїх західних союзників Данило Галицький все ж погодився прийняти королівський вінець і був коронований в Дрогочині. Папа оголосив хрестовий похід проти татар, але на його звернення ніхто не відгукнувся. Данило Романович, зберігши титул короля, припинив зносини з Ватиканом і почав готуватися до опору власними силами;
1256-1257 рр. – Данило, скориставшись чварами серед монгольської знаті, почав повстання проти ординського ярма. Він завдав кілька поразок хану Куремси, відігнав його війська від Луцька. Однак слідом з’явився хан Берендей і повністю придушив повстання Данила. Сам князь змушений був сховатися в Польщі;
1262 р. – литовські війська князя Міндовга напали на Галицьке князівство. У бою з ними загинув син Данила Роман;
1263 р. – Данило Романович зумів помститися литовцям, розбивши союзне їм плем’я ятвягів;
1264 р. – князь Данило Галицький помер.
