может быть это!
12 октября прекратились работы на александровском механическом заводе, невском судостроительном, чугуномеднолитейном заводе «атлас», бумагопрядильной фабрике паля, бумагопрядильной и ткацкой фабриках максвела и других заводах, расположенных по шлиссельбургскому тракту. забастовали и правобережные фабрики — шерстяных изделий торнтона и писчебумажная варгуниных. несмотря на противодействие полиции и воинских нарядов, забастовали железнодорожники , петербурго-варшавской железных дорог, прекратились работы в депо и на вокзале николаевской ж. д. массовый митинг в политехническом институте принял решение о присоединении петербургского пролетариата к всероссийской политической стачке. 13 октября забастовали обуховский, путиловский, судостроительный, металлический и другие заводы, 14 октября — остальные фабрики и заводы. остановились конки, не работали городские электростанции, бросили работу приказчики и продавцы, не выходили газеты. 13—14 октября закрылись 87 аптек. 13 октября возник петербургский совет рабочих депутатов. 15—17 октября к стачке присоединились служащие ряда банков, телеграфа, телефона, некоторых министерств, учащиеся. 18 октября бастовали 135 тыс. человек. в зданиях университета, высших женских курсов, технологического института, академии художеств происходили массовые революционные митинги. царизм пытался подавить стачку силой, были столкновения с полицией и войсками. при пк рсдрп действовал боевой комитет, руководивший созданием боевых дружин, отрядов милиции, вооружением рабочих. николай ii вынужден был 17 октября издать манифест о гражданских свободах. пролетариат петербурга ответил на манифест антиправительственными митингами и политическими демонстрациями. в ночь на 18 октября войска стреляли по студентам технологического института, 18 октября расстреляны демонстрации на углу загородного проспекта и гороховой (ныне дзержинского) улицы, на боткинской улице; активизировались черносотенцы, которые пытались разгонять рабочие митинги и демонстрации у казанского собора, на садовой улице, у ворот путиловского завода и в других местах. 21 октября по решению пк рсдрп стачка организованно прекращена.
Особливе місце серед руських князівств посідав «пан Великий Новгород», як шанобливо називали його сучасники. Новгородські землі охоплювали величезну територію Північно-Західної Русі: від Балтійського моря на заході до Уральських гір на сході та від Білого моря і узбережжя Льодовитого океану на півночі до межиріччя Волги та Оки на півдні.
У цих землях клімат був холодніший, ніж у Подніпров'ї та Південно-Західній Русі, і ґрунти не такі родючі, тому населення цих земель, окрім рільництва, займалося тваринництвом, городництвом, полюванням, рибальством тощо.
З давніх часів у Новгороді склався своєрідний, відмінний від інших земель-князівств, суспільно-політичний устрій. Для Новгорода було звичним закликати, за князя на престол. Князівської династії у Новгороді не було. З 1095 р. до 1304 p., приблизно за 200 років, на новгородському престолі 58 разів змінювалася княжа влада. Князь був, передовсім, головою військової дружини, яку приводив із собою. Проте дружина князя була лише невеликою частиною новгородського війська, основну частину якого складало ополчення. Новгородці могли прогнати князя, якщо вважали, що він кепсько захищає їхні інтереси, але, бувало, що й князі намагалися порушувати давні права новгородців.
Вирішальну роль у визначенні стосунків між новгородцями та їхнім князем зіграли події 1136 p., коли новгородці визнали князя Всеволода Мстиславовича (онука Володимира Мономаха) неспроможним захищати місто і прогнали його. Відтоді у випадку за нового князя з ним укладали спеціальну угоду —ряд. За цим договором князеві заборонялося втручатися у справи міського управління, несправедливо карати, змінювати посадових осіб тощо.
Найвищим органом влади у Новгороді було віче — народні збори. На ньому обирали основних представників міської влади: посадника, тисяцького і владику (архієпископа). Боярство було найвищим станом новгородського суспільства. Саме багаті боярські родини тримали у своїх руках керівництво політичним життям міста. Бояри володіли землями, лісами, рибними угіддями, що давали їм хутра, мед, віск, рибу та інші продукти. Зовнішня і внутрішня торгівля була основним джерелом багатства Новгорода, а новгородські купці володіли великими складами, коморами, річковими та морськими суднами.
Отже, після подій 1136р. у Новгороді запанувала форма державного правління, що отримала назву аристократичної республіки, за якої реальна влада належала міській аристократії.
Объяснение:
